Микола Давидюк: У демократів зараз інша історія — усі заховались, ніхто не хоче бути лідером, поки накачаний рейтинг Трампа. Бо він же його переїде катком, і не згадають за чотири роки. А тут треба ще ж мінімум 2 роки протриматися, і всі хитрять-сидять. Вийшов Берні Сандерс, який вже двоє виборів програє і явно його «списували», але політик вийшов не за рейтинги, не за гроші, а вийшов за принципи.
Тому що, знову ж таки, втрачати йому точно нічого. Зараз з’явилось ще кілька заяв, в тому числі і в Європі. Я думаю, нам треба пройти оцей шквал медійних атак. По факту, нічого ж не змінилося. Нас «качають» інформаційно, і зараз просто це треба пройти, бути єдними, сильними, більше донатити, більше підтримувати, але розуміти, що це інша історія.
Читайте також: Путін бачить «мир» як повернення Росії до кордонів СРСР — Портников
Але треба розуміти, що це інший стиль управління, інший стиль ведення переговорів, ніж, наприклад, у Меркель, що було в 2014 році. Інший стиль, ніж з Обамою, ніж у Байдена. Трамп інакший. Окей, давайте зрозуміємо, як з цього «кроля» якусь шкуру здерти. Ну, вони «качають» нас на ці активи під землею Є вони, нема, — ми не знаємо.
Андрій Куликов: Як це нема?
Микола Давидюк: От я ж і кажу, що не треба уподоблятися до якихось політиків, які кажуть, що у нас їх немає. Ми не знаємо: є, нема, скільки коштує видобування. Але Трамп хоче з публічною перемогою прийти і сказати своїм людям: «Там 500 мільярдів«. А ми кажем: «Та там не те, що 500, там 550! Беріть!«. Але нам потрібно зроузуміти.
Андрій Куликов: А оце «500 мільярдів» нагадує мені гасло «Нас 50 мільйонів».
Микола Давидюк: Але це переговорна позиція, політично і медійно вона жива.
Микола Давидюк: Зараз цей тиждень складний, насправді, з точки зору переговорів. За останні 10 років такиї складних тижнів у нас не було. Дійсно, Трамп зміг розкачати не тільки нервові системи українців, але і всю Європу.
Депресія у Європі. Стара Європа тільки от учора почала якісь рішення продукувати.
Там вони говорили про 700 мільярдів, але вони теж їх десь «із пальця» дістали. Там є трильйон, але вони його чи то розконсервовують, чи ні. Туск зробив заяву про 300 мільярдів російських, які треба використовувати. Стармер, Макрон готові їхати. Макрон трошки більше по-лідерськи себе вів. От трошки мобілізувалася Європа. Мені здається, вона трошки почала прокидатися.
Як мінімум, від страху у них почалися певні процеси внутрішньо-політичні, що треба щось робити. Ну, бо далі Штати будуть робити з них економічну колонію, а Росія просто приїде грабувати.
Якщо нічого не робити, в кінці воно ділиться на дві частини, як було в холодну війну: бідна Європа — Росії, багата Європа — Штатам.
Вікторія Єрмолаєва: Чи ви погоджуєтесь з такою тезою, що Трамп на вимогу Путіна, скоріше за все, не хоче, щоб саме Зеленський сідав за стіл переговорів. І контекст виборів звучить зараз в нашій країні через, що це нібито має бути хтось інший на думку Путіна, і на думку Трампа.
Микола Давидюк: Я не вірю, що Трамп — це проксі Путіна. І навіть, якщо вірити в таку дику конспірологію, і є якийсь компромат. Навіть якщо вони є. Сьогодні, в епоху чату GPT, DeepSeek, коли можна будь-яке відео зробити за секунду з нульовим бюджетом, залити і мати мільйон переглядів.
Навіть попри те, що росіяни теоретично можуть не поганою, а доброю картою грати на його слабкостях, і там і пропонувати нові можливості… А які більші можливості Росія може Трампу запропонувати, ніж те, що є в США?
Є інша історія, що, із того, що я знаю із дипломатичних джерел, вибори можуть все-таки статися accidentally. Але зараз Трамп використовує «вибори», як палку проти Зеленського, щоб робити цей розподіл.
Вікторія Єрмолаєва: Для чого Трамп озвучив маніпуляцію про «4% довіри до Зеленського»?
Микола Давидюк: Це персональний рейтинг Зеленського в очах Трампа. Він йому не пробачив «злиту» розмову.
24 вересня того ж року у Палаті представників США запустили процедуру імпічмента Трампу. Трамп визнав, що під час бесіди із Зеленським згадував про Байдена, але запевняв, що не тиснув на президента України.
Друга історія, вона невідома в пресі, але у вузьких колах. У 2023 році влітку Трамп просив Зеленського прийняти його в Києві. Він казав умовно: «Я приїду, з тобою зустрінуся, з Путіним. Комбінація, або з ним, бо з тобою — неважлива, це я сам вирішу. Але я приїду, ми домовимося, і «вогонь зупиниться».
Зеленський, із точки зору державного управління, управління ризиками, він правильно зробив, що не погодився. Бо втратити Байдена ще за рік і кілька місяців до виборів, було б дуже неправильно, навіть попри те, що Трамп навіть якби виграв. Але державне управління — це не казино. Тут ставки робити не можна, тут треба управляти тим, що є. Трамп міг би і не виграти, знову ж таки. Зеленський відмовив. Зеленський повернувся до цієї розмови влітку 2024 року. Але тепер відмовився вже Трамп.
І от Трамп пам’ятає ці дві історії…
Нам би зараз ввести якогось свого спецпредставника поважного — умовного Бориса Джонсона — який вхожий до Трампа, але який не нервує його як персонально Зеленський. І тоді з повагою до того високого гостя, хто зайшов, він не міг би отак токсично реагувати.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі або дивіться на Youtube-каналі Громадського радіо
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: