Вікторія Єрмолаєва: Сьогодні з’явилася новина про те, що Росія надає Ірану розвідувальні дані для ударів по базах Сполучених Штатів на Близькому Сході.
Чи вважаються такі дії — надання розвідувальних даних — участю Російської Федерації у війні проти Сполучених Штатів та Ізраїлю?
Вʼячеслав Ліхачов: Відомо, що Сполучені Штати надавали розвідувальні дані Україні. Чи вважається це участю Сполучених Штатів у російсько-українській війні?
Думаю, що з огляду на поточний перебіг переговорів та відносин між Росією і Сполученими Штатами, Росія так не вважає. Тому, ймовірно, і цей чинник — допомога Росії Ірану у війні проти Ізраїлю та Сполучених Штатів — також не буде визначальним. Хоча, хто знає, як і на що реагуватиме Білий дім.
Вікторія Єрмолаєва: Якщо говорити про плани Сполучених Штатів, вони заявили, що менш ніж за тиждень контролюватимуть повітряний простір Ірану. Дональд Трамп також зазначив, що не виключає можливості введення американських військ на територію Ірану. Тим часом Іран у відповідь обстрілює сусідні країни.
Що це за тактика? Чому Іран зараз завдає ударів не безпосередньо по базах Сполучених Штатів чи Ізраїлю, а здійснює саме такі атаки? Чи не може це спровокувати більш масштабну ескалацію?
Вʼячеслав Ліхачов: Тут важко узагальнювати. Те, що робить Іран, — це спроба зробити цю війну надто дорогою і надто складною для Сполучених Штатів, їхніх союзників і для світової економіки. Мета полягає в тому, щоб змусити Сполучені Штати відмовитися від продовження бойових дій раніше, ніж вони почнуть загрожувати існуванню режиму.
Тому Іран дестабілізує енергетичний ринок: перекриває Ормузьку протоку, бʼє по нафтовидобувній, нафтопереробній і газовидобувній промисловості в Саудівській Аравії, навіть по системах водопостачання та життєзабезпечення країни, що може мати критичні наслідки.
Також завдає ударів по економічних об’єктах, зокрема цивільних, таких як аеродроми, бізнес-центри чи готелі, щоб у регіоні запанував хаос. Розрахунок полягає в тому, щоб кожен день продовження бойових дій коштував надто дорого і щоб партнери Сполучених Штатів у регіоні тиснули на них задля певного дипломатичного врегулювання — тобто припинення бойових дій.
В принципі, це не було несподіванкою. Можливо, несподіваним став масштаб, з яким Іран почав відповідати. Ще до початку бойових дій інформаційне агентство, афілійоване з КВІР, оприлюднило план того, як Іран реагуватиме на будь-яку атаку на власну територію. Цей план передбачав і перекриття Ормузької протоки, і удари по об’єктах у сусідніх країнах.
Тобто Іран заздалегідь заявив, що поводитиметься саме так — імовірно, щоб вплинути на навколишні країни та запобігти таким ударам. Цей план частково був створений для того, щоб його не довелося застосовувати.
Однак, оскільки вже в першу добу Сполучені Штати фізично знищили частину керівництва Ірану, а масштаб ударів був таким, що Іран, на його думку, не мав іншого вибору, окрім як відповідати на повну силу, цей план було реалізовано.
Зараз ми бачимо своєрідне змагання: хто виявиться витривалішим і ефективнішим — Іран, який намагається завдати шкоди економікам передусім арабських монархій Перської затоки, чи Сполучені Штати разом з Ізраїлем, які намагаються позбавити Іран можливості завдавати такої шкоди.
Вʼячеслав Ліхачов: Є багато сил, зацікавлених у дезінтеграції Ірану як єдиної держави. Це, зокрема, сепаратистські угруповання всередині країни, яких чимало. Іран має дуже строкате суспільство з точки зору етнічного складу.
Є також держави навколо, які, можливо, мають власні плани. Однак, на мій погляд, ані Азербайджан, ані Іракський Курдистан не можуть відіграти у цьому вирішальної ролі. Це могло б стати суттєвим чинником лише в тому разі, якби дезінтеграційні процеси розпочалися всередині самої країни, але наразі цього не спостерігається.
Немає навіть натяку на умовну громадянську війну за сирійським сценарієм. Так само не видно розколу в елітах, серйозних рухів проти влади аятол чи КВІР з боку армії.
Оскільки ми цього не спостерігаємо, я не думаю, що чинник зовнішнього втручання може стати вирішальним для долі держави.
Вʼячеслав Ліхачов: Наразі у Росії менше «шахедів» не лише тому, що Іран їх не постачає. Росія локалізувала виробництво, модернізувала «шахеди», і ті, що зараз летять на нас, виробляються безпосередньо в Росії.
Менша кількість «шахедів» у Росії пояснюється також тим, що напередодні війни вона постачала їх до Ірану. Наразі безпілотники російського виробництва летять до ОАЕ і, здається, також атакували британську базу на Кіпрі — там фіксувалися «шахеди» з російськими приймачами.
Тому допомога з боку Ірану Росії зараз не є значною і вирішальною. Якщо ж Росія взагалі втратить Іран як постачальника зброї, то, звісно, ця ситуація суттєво не позначиться ані на фронті, ані в українському тилу.
Але стратегічно, безумовно, якщо війна призведе до втрати союзника, багато залежатиме від того, як і коли це завершиться. Якщо Росія втратить Іран, це буде помітною втратою — не лише тому, що в Росії залишилося не так багато відданих партнерів, а й тому, що протягом останніх півтора року їхня кількість зменшується.
Якщо відраховувати від падіння режиму Башара Асада та Ніколаса Мадуро у Венесуелі, то серед союзників залишаються Північна Корея, Куба. Та й щодо Куби ситуація теж під питанням. Це, безумовно, важливо: йдеться і про зменшення впливу, і про репутаційні втрати.
Однак не менш важливим є транспортне та логістичне значення Ірану як шляху до Індійського океану на південь. Росія мала значні плани щодо розвитку цього логістичного маршруту. Він скорочує шлях постачань до країн Південної Азії, якщо порівнювати з маршрутами, що проходять через Балтійське море. Це очевидно, і Росія вже інвестувала певні кошти у розвиток цього логістичного коридору.
Також важливо, що до Ірану товари подвійного призначення та різноманітна електроніка з Європи потрапляли через Об’єднані Арабські Емірати та Оман, а вже з Ірану постачалися до Росії. Це мало помітне значення для російського воєнно-промислового комплексу.
Втрата цього шляху постачання може негативно позначитися на Росії й, відповідно, позитивно — для нас. Безумовно, Росія вибудує інші ланцюжки через інші країни, але це потребуватиме часу і, можливо, обійдеться їй дорожче, що, безумовно, є для нас позитивним чинником.
Вʼячеслав Ліхачов: Дуже багато залежить від того, як довго триватиме ця ситуація. У короткостроковій перспективі Росія економічно має з цього певну вигоду.
Йдеться і про зростання цін на енергоносії, і про збільшення попиту. Останніми місяцями Росія скорочувала видобуток нафти, тому що не мала достатніх можливостей для її продажу. Наразі, якщо дефіцит посилюватиметься і покупці шукатимуть альтернативні джерела постачання, Росія може виграти — отримати додатковий прибуток не лише внаслідок зростання цін, а й завдяки збільшенню попиту.
Якщо ж криза буде тривалою й Ормузька протока залишатиметься перекритою ще місяць, півтора чи два, це може суттєво вплинути на надходження до російського бюджету.
Вікторія Єрмолаєва: Останніми днями ціни на бензин і дизель зросли. Ви бачили черги, які утворилися в той день, коли ціни почали підвищуватися? І це ще не кінець — вони можуть зрости ще більше. Хоча сьогодні уряд повідомив, що спробує стримувати зростання, ми вже спостерігаємо підвищення цін.
Андрій Куликов: Антимонопольний комітет України отримав доручення протягом трьох днів з’ясувати у постачальників бензину, чому ціни зростають так стрімко.
Вʼячеслав Ліхачов: Тут, можливо, є певний спекулятивний чинник. Напевно, фізичного дефіциту ще не виникло. Тим більше що напередодні війни країни ОПЕК пришвидшили відвантаження нафти, щоб створити запас на ринку, передбачаючи таку ситуацію.
Я не знаю, чи зроблено в нас достатньо запасів палива для посівної, чи вони вже формуватимуться за новими цінами, і це ми відчуємо не тільки на заправках, а й у будь-якому продовольчому супермаркеті.
Держава через мережу АЗС «Укрнафта» стримуватиме ціни на пальне, які суттєво зросли на тлі військової операції США та Ізраїлю проти Ірану.
Про це заявив голова правління групи компаній «Нафтогаз», до якої входить «Укрнафта», Сергій Корецький.
За його словами, ціна пального зросла не лише в Україні, а й на світових майданчиках.
Він додав, що головним завданням є уникнути перебоїв із постачанням пального в умовах збою глобальних логістичних ланцюгів. Зростання продажів пального очільник Нафтогазу пов’язав з панічними настроями.
Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії
