Руслана Кравченко: Ситуація на полі бою складна. Президент Володимир Зеленський заявив, що в нас відбувається контрнаступ на Донеччині, на найгарячіших напрямках. Водночас на Харківщині росіяни знову хочуть захопити Куп’янськ. Це їм, на жаль, вдається. Будемо чесні. Що відбувається нині на фронті й що нам очікувати найближчими днями? Чи правильно зараз говорити про контрнаступ, коли на Харківщині зовсім інша ситуація?
Олег Саакян: Мені складно оцінювати ситуацію на фронті, оскільки я не утаємничений у плани Генштабу. Ми не можемо розгорнути «Кропиву» або будь-яку іншу систему, подивитися театр бойових дій. Я певен, що в нас усіх трьох експертизи не достатньо, щоб ми могли давати поради. На жаль, на місцях, де ухвалюються рішення, також не часто є люди, які мають таку експертизу.
Але оце вже є предметом нашого потенційного аналізу, адже є ціла низка управлінських проблем в секторі оборони, які породжують зростання рівня недовіри до офіційної інформації, певних кроків. Тому зʼявляється поле для критики й сумнівів. І коли говорять про контрнаступ на тлі інших напрямків, на яких ситуація явно не є настільки веселковою, то зрозуміло, що це б’є по довірі й по сприйняттю таких слів.
І хоча дійсно здійснюються ці контрнаступальні дії на Донецькому напрямку, але люди не будуть розбиратися, що там на окремих напрямках. Людей цікавить ситуація та динаміка в цілому. А динаміка від мобілізації до лінії фронту зараз не є надто оптимістичною, що б давало змогу говорити про певні перемоги саме військовим шляхом.
Але чому вона не є і песимістичною? Якщо ми дивимося на картину в цілому, то поля битви й лінії бойового зіткнення в загальному протистоянні російсько-української війни, є лише однією з цих ділянок. І на фронті, у війнах на виснаження, не кується перемога. На фронті лише виграється час, забезпечується «непоразка». А далі змагаються політичні, державні, суспільні машини між собою. Хто виявиться ефективним? Хто виявиться більш здатним протистояти у довгу?
Поразкою стає ситуація, коли одна зі сторін надірвалася, і тоді часто фронт лише реагує на це. На полі бою потім закріплюються поразки або перемоги, які створюються в затяжній війні не на фронті. Я думаю, що ми з вами свідомі, що військовим шляхом зараз Україна не може взяти й маршем звільнити окуповані території. Якби ми могли це зробити, то це вже було б зроблено.
Якщо ми подивимося на мапу DeepState, то ми не побачимо, як удари в глиб Росії по нафтопаливному комплексу впливають на ворога. Лінійка квадратних кілометрів углиб не відображає реального балансу сил.
Тому, з одного боку, коли йдеться про локальні контрнаступи або наступи росіян, то потрібно дуже обережно до цього ставитись. Це дуже чутлива річ для суспільства, бо це єдине доступне легке мірило успішності-неуспішності. Але з іншого боку, треба розуміти, що це лише один з просторів. Можливо найважливіший, але не єдиний з ключових, і по ньому не можна судити про загальну динаміку війни.
Якщо ми візьмемо саму динаміку війни, то українські удари по нафтогазовій галузі, по портовій інфраструктурі, які відбувалися по експорту вуглеводнів, удари по військово-промисловому комплексу Росії — це і є той контрнаступ, який Україна здійснює. І робить це дуже ефективно.
Слухайте та дивіться також: Ніяких миротворців в Україні не буде — Дмитро Кулеба
Олег Саакян: 29 вересня РФ буде подавати новий бюджет. Він дуже здивує багатьох, навіть в тій частині, яка буде відкритою. Очевидно, що вони засекретять дві третини бюджету, як було торік. На російські еліти та російське суспільство чекає багато дивини, бо реально ситуація в них економічна геть кепська. Стагфляція (коли обʼєднується стагнація економіки та зростання інфляційного навантаження) вже в повний зріст рухається по Росії.
По Росії зачинені заправки на «переоблік», на яких просто немає палива. Зараз посилюються змагання між аграріями, військовими й цивільними. Як ви думаєте, хто буде страждати найбільше від відсутності палива? Військові? Аграрії? Звісно, що цивільне населення. Подивимося, як вони будуть виходити з цієї ситуації. Зараз «Лукойл» повідомляє своїх партнерів і контрагентів про те, що вони не зможуть виконувати свої зобов’язання у повному обсязі. У низці регіонів РФ навіть талонна система не дає можливості отримати доступ до палива.
Якщо дивитись на ситуацію в цілому, то динаміка скоріше на боці України. Але якщо ми говоримо про лінію фронту, то там ініціатива переважно в руках Росії. Але якщо взяти рівень їхніх втрат, рівень наявного в них ресурсу, швидкість і спроможність їхнього просування вперед, то можна зрозуміти, що Росія суто військовим шляхом на фронті не може досягнути перемоги над Україною.
Олег Саакян: Специфіка мислення Трампа не зводиться виключно до «business as usual». Вона зводиться до примітивної логіки ставлення до політики. Такі гуманітарні звірі, як антропологія, культурологія, історія і географія, судячи з усього, були недоступні Трампу. Не ті книжки він читав. Можливо, якби він читав ті книжки, то він зараз би сидів в одній з американських радіостудій і обговорював би, хто президент США, а не був би президентом США і не грав би в гольф.
Ті книжки, які він читав, допомогли йому досягнути нинішнього рівня, але вони ж і створюють його обмежений погляд на світ. Тому він «закінчив чергову війну». То таких було десять у нього, а тепер сім. Причому одна з них — це уявна війна між Азербайджаном і Албанією. Чомусь, він вчергове сказав про Албанію. Я просто думаю, що кожного разу в Азербайджані та Албанії, мабуть, за серце хапаються і думають, що ж то за війна така була.
На моє глибоке переконання, Трамп найбільше за все хоче домовитися з Росією. І це його ціль. Йому байдуже на те, щоб завершити російсько-українську війну. Вона йому заважає, шлакоблоком лежить на шляху домовлень з Росією. І тому йому її, звісно, треба вивести за дужки. Він хотів вивести за дужки тиском на Україну через неприйнятні компроміси з Росією, наприклад «Крим віддати Росії».
Потім виявилось, що це про відсутність гуманітарного знання. Він вів переговори, фактично пообіцяв на закритих переговорах, що «Крим віддасть», потім вже говорив з Україною та згадав, що саме ж закон підписав, який забороняє йому це робити.
Трамп — це постійна інституційна криза в Сполучених Штатах. Він постійно створює ці казусні ситуації. Я вже не кажу про порушення протоколів та інше. Мені Трамп вже нагадує Єльцина пізнього періоду, якого з літака виносили п’яним. До речі, якби про це сказати Венсу, то я думаю, що він би відповів, що не проти стати американським Путіним.
Трамп не піде по максимуму, поки для нього не створиться дуже вузький коридор, в якому він просто вже навіть «бочком-рачком» не зможе пролізти. Як тільки його стисне ситуація настільки, що в нього не залишиться інших варіантів, він зробить те ж, що свого часу зробив з «Північним потоком». Тобто зупинив його, увівши санкції. Не тому, що Трамп дуже хотів це зробити, а тому, що політична ситуація всередині Сполучених Штатів змушувала його це зробити.
Слухайте та дивіться також: Нам потрібен вал між східним кордоном НАТО і Росією, — Володимир Огризко
Руслана Кравченко: Щодо загравань США з Білоруссю. Що це? Лазівка, через яку Трамп, може допомагати Росії? Чи може в цьому криється щось більше? За Білорусь зараз став ще й Китай, який начебто вмовляє Польщу не перекривати кордон, а продовжувати торгівлю, попри будь-які загрози. Білорусь стає якимось центром прихованої допомоги Росії? Чи це щось інше?
Олег Саакян: От і знайшли головного масона — «вусатий масон на північ від України, який є центром прийняття рішень світового масштабу». Жарти жартома, але в цьому є частка правди. Бо Білорусь — це такий собі нічогенький клаптик в центрі Європи, через який проходять логістичні шляхи. І для Китаю виявилося вкрай боляче, якщо перекрити кордон. І Польща дуже добре цим скористалася. Це не Китай вмовляє врятувати Лукашенка, а свої інтереси захищає. Лукашенко та Білорусь необхідні китайцям стабільні, без війни, щоб логістичний шлях діяв.
Бо якщо Білорусь стає тупиком, то далі куди? А нікуди. Уся північ фактично відрізається. Тоді залишається тільки морський північний шлях, з яким все достатньо примарно. Це один із найгарячіших театрів військового протистояння в цій частині століття. Тому Китай дуже серйозно занепокоєний, а Штати це чудово розуміють.
Ось вона, больова точка, в якій сходяться і Росія, і Європа, і Китай. Отже, що потрібно робити? Потрібно туди зайти. Лукашенко в дуже уразливому становищі. Треба його похвалити, запонки подарувати, відправити туди своїх військових аташе на навчання, побажати найміцнішого здоров’я, щастя, любові й всього найкращого. Бажано не більше, ніж Трампу.
Стабільна Білорусь — це зацікавленість Європи та Китаю, але не Росії. Трамп не порятунок Росії кидає через Білорусь, а він заходить на задній двір до Росії й Китаю, щоб там пограти.
Читайте також: Трамп не може зняти санкції з РФ, тому робить це через Білорусь — Лариса Волошина
Владислав Бундаш: Сьогодні буде розмова Трампа і Сі Цзіньпіном. Вони говоритимуть про угоду щодо ТікТок та обговорять ситуацію щодо України. Чого очікувати?
Олег Саакян: Вони говоритимуть виключно опосередковано про Україну, домовлятися ні про що вони не готові. Ні один, ні інший не можуть гарантувати нічого. Росія все ж таки не настільки залежна від Китаю. Залежна, але не стовідсотково. Китай розуміє, якщо вони перетиснуть, то Росія відмовиться від Китаю, навіть якщо РФ розвалюватиметься від цього.
Російсько-китайські відносини також далекі від ідеальних. Це не про дружбу, жуйку і братерство. Це шлюб по розрахунку, в якому вони одне одного не сильно люблять, а скоріше навіть ненавидять. Але зараз не можуть одне без одного.
Арктика потрібна Китаю, їм потрібні ресурси, потрібен стабільний кордон на півночі. Китай — дуже могутня держава за економікою, демографією та військом, але його оточують не карлики. Поруч з ним ядерна Індія, яка більша за населенням, з якою є територіальна суперечка та постійні конфлікти на кордоні. Поруч Філіппіни, Японія та Південна Корея з військово-промисловим комплексом, об’ємом як у всієї Європи. І хоча навіть Тайвань — маленький, але дуже-дуже зубатий. По всьому периметру Китай має територіальні суперечки з країнами, які не є карликами.
На глобальній мапі Китай виглядає як ключовий полюс світової політики після Сполучених Штатів або поруч з ними. Це дуже сильний, могутній гравець, але який скутий кайданами з усіх боків в регіональному лідерстві, де він повноцінно не може виграти самотужки. Для того щоб бути полюсом світової політики, потрібно мати з одного боку океан, з іншого боку океан, а на кордоні когось, на кшталт Канади чи Мексики, а не мати купу сусідів, з якими погані відносини.
Китай впливає на Росію. Звісно, зараз є критичний вплив Китаю на Росію, але не монопольний і це не пряма залежність. Сполучені Штати впливають на Європу та Україну, але і вони не мають критичного впливу. У Трампа зараз немає жодного механізму в руках, яким він може взяти й примусити Україну всупереч всьому.
Читайте також: На параді не було трьох диктаторів — там був один диктатор і два сателіти — Лідія Смола
Олег Саакян: Росія підводить Трампа все ближче і ближче до ешафота, бо саме Росія може стати причиною політичної невдачі й кризи Трампа. Він занадто вхопився за неї й за мрію. Це вже нагадує людину, яка програє в казино і просто кидає іще та іще гроші, підвищуючи ставки. Трамп, затягуючи питання Росії, палить свій золотий час.
Він вже спалив золотий час у перші електоральні пів року, коли міг дозволити собі будь-що. Але він і далі палить та палить його. І зрештою дуже мало що залишиться. Він потрапить в ситуацію залежності від політичного контексту.
Я б взагалі розмежував заяви Трампа, його позицію та дії. Як на мене, вони існують в трьох паралелях, які дуже зрідка перетинаються. Він може казати будь-що, бо в нього слова живуть в моменті. Це для нього інструмент. Для нього слова не мають великої ваги й цінності.
Слухайте та дивіться також: Путін хоче обміняти свою готовність до переговорів з Зеленським на території — Євген Магда
Президент Володимир Зеленський повідомив, що Сили оборони України здійснюють контрнаступ на Донеччині, зокрема — біля Покровська й Добропілля. З його слів, контрнаступ триває впродовж останніх тижнів.
За його словами, Сили оборони позбавляють окупантів можливості здійснювати на цьому напрямку повноцінну наступальну операцію, яку вони довго планували.
Від початку цього контрнаступу, як стверджує президент, українські війська звільнили 160 кв. км української землі, сім населених пунктів, ще 170 кв. км і дев’ять населених пунктів «очищені від окупанта».
Крім того, як стверджує Зеленський, Україна суттєво поповнила свій обмінний фонд — вже є майже сотня російських полонених і «будуть ще». Голова держави додав, що втрати росіян тільки в районі Покровська цими тижнями склали понад 2 500 осіб, з них понад 1 300 було вбито.
Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: