За різними дослідженнями, від 60 до 80% людей читають лише заголовки та не дочитують новину до кінця. При цьому не завжди назва відповідає тій інформації, про яку йдеться у статті. А поширенню фейків сприяє емоційність і яскравість риторики.
«В Україні введуть продуктові талони», «Хто зможе отримати картки на їжу та про яку суму йдеться».
Соціальні мережі їх підхопили. Користувачі почали проводити аналогії із радянськими часами. Такі новини викликають емоції, посилюють тривожні настрої. Але сенсаційність у заголовках викривлена. Бо поки що це ідея, а не доконаний факт.
4 січня радник президента Олег Устенко говорив про очікуваний рівень інфляції у 2022 році. Говорячи про суттєве підвищення цін на продовольчі товари, Устенко заявив, що уряд перш за все розглядає допомогу населенню за аналогією до «єПідтримки».
«В Офісі президента позиція більше ніж чітка: передусім мають отримати підтримку найбільш вразливі та незахищені верстви населення. Серед варіантів можуть бути й додаткові виплати для компенсації зростання цін, і запровадження food stamp у системі «Дія». Тобто так званих „продуктових чеків», як це практикується в США. Але це антикризові заходи, які можуть упроваджуватися в разі необхідності»
Як теза «Один із можливих антикризових заходів для незахищених верств населення» стала заголовком «Українці купуватимуть талони на їжу», дослідили у фактчекінговому проєкті «Без брехні».
Зі слів Олега Устенка, неможливо зробити висновок, наскільки ця ідея близька до реалізації. Документів з цього приводу ми ще не бачили. Жодної інформації про будь-які хоч гіпотетичні розрахунки щодо вартості цих карток, переліку продуктів, джерел фінансування та інших ознак реалізації «карткової» ініціативи ще немає, зазначають фактчекери.
Керівник з політичних питань Київської школи економіки, колишній виконувач обов’язків міністра економіки Павло Кухта сказав, що це його ідея. Продуктові картки, запроваджені у США в 1930-х роках, у часи Великої депресії, — це спеціальні чеки, якими можна було розплатитися виключно за продовольчі товари. Це не радянські продкартки, коли обмежувався продаж чогось в одні руки.
Виходить ЗМІ вчергове вихопили з контексту фразу про можливість і подали її у заголовках як те, що вже точно станеться.
«Ми на Громадському радіо не давали цієї новини, тому що це не новина. Це міркування та припущення людини, яка навіть не є чиновником. Радник — не та посада, де ухвалюються якісь рішення. Коли такі «новини» подаються, в аудиторії формується хибне уявлення про дійсність.» — пояснює випускова редакторка новин Громадського радіо Анастасія Багаліка.
І те, що медіа роблять новини з роздумів, чиїхось планів та можливих сценаріїв, має свої наслідки.
«Це призводить до того, що люди починають сприймати новину, яка подана у вигляді ідеї, як вже доконаний факт. Таким чином формується викривлена картинка реальності.» — вважає Анастасія Багаліка.
А як розібратися людям у тому, наскільки правдива та точна інформація подається в медіа?
«По-перше, не сприймати новину тільки за заголовком, а читати повністю. По-друге, звертати увагу на те, хто це говорить», — каже Анастасія Багаліка.
Чи мають нести відповідальність ті ЗМІ, які дозволяють собі фейки, маніпуляції чи перебільшення?
«Звісно мають. Журналіст, який видає такий матеріал, має бути покараний. Відповідальність ЗМІ має бути прописана в законі. У нас цього вже давно не роблять. На жаль», — Анастасія Багаліка.
Читайте також: Інфляція — це непогано, якщо це прогнозоване зростання цін — Марія Репко
І поки ситуація з відповідальністю медіа є невирішеною, як сказала випускова редакторка новин, висновок такий: будьте обачні й завжди читайте далі заголовка.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS