Основну пропагандистську та дезінформаційну роботу Росія веде під чужими прапорами — політичний експерт

Як інші країни захищають свій інформаційний простір від пропаганди та руйнівних дезінформаційних впливів?

Ведучі

Ана Море

Гостi

Юрій Кочевенко

Основну пропагандистську та дезінформаційну роботу Росія веде під чужими прапорами — політичний експерт
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/02/hr-dno-2021-02-17.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/02/hr-dno-2021-02-17.mp3
Основну пропагандистську та дезінформаційну роботу Росія веде під чужими прапорами — політичний експерт
0:00
/
0:00

У минулому випуску ми говорили про те, хто в Україні після закриття «каналів Медведчука» продукує проросійський контент. У моніторингах від «Детектора медіа» постійно фігурують видання «Страна.ua», «Вести», телеканали «Наш» та «Інтер». А на YouTube тисячі, мільйони та мільярди переглядів мають канали проросійських пропагандистів Анатолія Шарія, Олександра Семченка, Тетяни Монтян та Руслана Коцаби.

Чи може стати закриття «112 Україна», NewsOne та ZIK першим кроком у боротьбі України з проросійською пропагандою? Чи може указ про санкції стати прецедентом для подальшої боротьби з подібним контентом?

Міжнародний центр протидії російській пропаганді провів круглий стіл: «Світові практики захисту інформаційного простору держави від інформаційної агресії».

Нині говоримо про досвід інших країн, які ведуть боротьбу на інформаційному фронті проти Росії.

Директор Фонду сприяння захисту громадян Стасис Каушиніс розповідає, що Литва зіштовхнулася із агресією Росії, а точніше ще Радянського Союзу, у 1991 році. 13 січня 1991 року радянські війська та спецпризначенці штурмували вільнюський телецентр. У ході штурму загинули 14 захисників телевежі та один офіцер спецпідрозділу «Альфа». Поранених — понад тисяча:

«Також із агресією Росії зіштовхнулась Естонія, але це була кіберагресія. Мабуть, вона була другою країною, де використали тогочасні нові технології. Це сталося після зняття бронзової скульптури солдата у центрі міста. Звісно ж вона зображала окупаційні війська та окупаційну державу. Але не дивлячись на це Росія вдалась до кібератаки. Та завдяки цьому Естонія має один із перших і найкращих центрів, що спеціалізуються на кібератаках».

Для протистояння пропаганді у Литві є законодавча база. Уже в самій Конституції від 93-го року є подібне регулювання:

«Стаття 25 говорить, що свобода висловлювати думку і розповсюджувати інформацію є несумісною зі злочинною діяльністю, національною, расовою, релігійною чи соціальною ненавистю, заохоченням до насильства чи дискримінації, наклепом чи дезінформацією».

У Литві є Незалежна комісія литовського радіо та телебачення, яка звітує лише перед Сеймом. Цей орган може виносити рішення про припинення мовлення медіа, які поміж іншим загрожують також нацбезпеці.

Закривають чи призупиняють роботу медіа без гучного обговорення, адже це вже стало рутиною. Також одним із інструментів протидії пропаганді у Литві є прокуратура. Стасис Каушиніс навів такий приклад. Автор книжки про штурм телецентру у Вільнюсі у 1991 році уже понад рік і 4 місяці перебував у слідчому ізоляторі через те, що згадана книжка виявилася інструментом пропаганди для РФ. Затриманий чоловік був відомим журналістом і навіть був депутатом Сейму. Наразі він вийшов під заставу у 50 тисяч євро та перебуває під домашнім арештом.

Медіаексперт, аналітик проєкту Media IQ Павлюк Биковський розповідає, що у Білорусі навпаки існує проблема обмеження діяльності незалежних ЗМІ владою. Закриття проросійських каналів «112», NewsOne та ZIK в Україні білоруська влада може використовувати як прецедент для посилення репресій.

За словами Биковського, у протидії дезінформації громадянське суспільство Білорусі орієнтується на досвід балтійських країн. Там обмеження мовлення завжди мають чітку, прозору аргументацію. Тоді як рішення РНБО України видається недостатньо проартикульованим:

«Принаймні для білоруських глядачів ця ситуація не зовсім зрозуміла і виглядає так, що обґрунтування мають узагальнений характер, бо ми не знаємо, які дискусії тривають всередині України. Ми бачимо загальні оцінки, що ці телеканали були проросійськими. Одразу виникає питання такого барикадного мислення «свої» чи «чужі», а не важливо, правильним було це рішення чи ні».

Експерт Міжнародного центру протидії російській пропаганді Іраклі Варшаломідзе розповідає, як свій інформаційний простір захищає Грузія. Держава, яка у 2008 році також постраждала від воєнного втручання РФ:

«Коли Міхеїл Саакашвілі ще був президентом, він намагався зробити якісь закони, щоби врегулювати це питання. Як закон цього не впровадили, але радили уникати російських пісень, програм і до 2012 року їх не було. Потім у червні 2021-го ухвалили закон про кібербезпеку».

У лютому 2020 року закон про кібербезпеку у Грузії намагалися змінити. Зараз питанням захисту від інформаційного впливу РФ у Грузії опікується не влада, а опозиція. Іраклі Варшаломідзе каже, що у Грузії набагато складніше протидіяти російській пропаганді на законодавчому рівні, адже нинішня влада там — проросійська.

Директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрій Кочевенко радить не забувати, що російська пропаганда багаторівнева. У світі найчастіше звертають увагу на очевидне — російські телеканали, але насправді мережа пропаганди набагато складніша:

«Російська пропаганда створює таку модель, коли її противники зосереджені на тому, що як червона ганчірка для бика. У світі, це перш за все, телеканали: RT, «Спутнік». Але велика робота, якщо не головне, ведеться під чужим прапором. Коли вони використовують ЗМІ, експертів, журналістів, які ззовні можуть навіть дуже критично ставитись до Росії, але своїми наративами вони діють в інтересах Кремля».

Юрій Кочевенко нагадує, що для впливу пропаганди однієї країни на іншу достатньо достукатися лише до 5% населення. І, на жаль, Росія це чудово розуміє.

Україні важливо усвідомлювати масштаби російського впливу. У різних державах із ними борються по-різному. Ми ж, крім боротьби на національному рівні, ведемо активні інформаційні кампанії на рівні міжнародному. Адже як би не старалася російська пропаганда, правда завжди буде сильнішою за дезінформацію. Фото зі зруйнованого російськими найманцями Донбасу завжди переважатимуть слова радників Путіна про невтручання Росії. Розвінчування міфів про братні народи, які спираються на реальні історичні дослідження — дієвіші за вигадану пропагандистами картинку світу. І так: потрібно пам’ятати, що російська пропаганда націлена не лише на Україну. І ми можемо боротися із нею, об’єднавши зусилля.

Повну програму слухайте в аудіофайлі.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису