Телеканал «Наш», Шарій, «Страна.ua»: хто ще, крім «каналів Медведчука», продукує проросійський контент в Україні?

Керівник моніторингового відділу видання «Детектор медіа» Отар Довженко каже, що заблоковані канали продукували понад половину усього проросійського контенту в українських ЗМІ. А позиція ОПЗЖ займала у їхній спотвореній картинці світу без перебільшення 90% часу.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Та чи лише медіа ОПЗЖ — ідеологи кремлівської пропаганди в Україні?

А крім традиційних ЗМІ, є ще й нові медіа. Пропоную сьогодні поговорити про контент, який залишається підігрувати Росії у гібридній війні проти України. І так, на жаль, навіть без «каналів Медведчука» його вдосталь.

Отже, занотуємо для історії. 2 лютого 2020 року на сьомому році війни своїм указом президент Володимир Зеленський заблокував роботу каналів «112 Україна», NewsOne та ZIK. Отар Довженко каже, що це рішення зменшило кількість російської пропаганди у два рази.

У моніторингах проросійської дезінформації від «Детектора медіа» постійно фігурують також «Страна.ua» (яка має також свій відеопродакшн), онлайн-видання «Вести», телеканали «Наш» та «Інтер».

«Якщо порівнювати за якістю та змістом цих меседжів, то канал «Інтер» набагато більш поміркований. Хоч власники цих каналів належать до однієї партії, я б сказав, що це насправді не рівні середовища.

Я не один раз чув, що санкції проти «каналів Медведчука» вигідні групі Фірташа-Льовочкіна і їхнім медіа (а це канал «Інтер», сайт «Подробности»). Є ще групка різних маргінальних ресурсів на зразок «Ехо Києва», але це видання зараз закрите».

Саме канал «Наш», який належить Євгенію Мураєву, вимагали закрити протестувальники після блокування «каналів Медведчука». Я ввімкнула рандомний прямий етер каналу, і одразу ж натрапила на марафон «Що пов’язує українців та росіян?».

Отар Довженко називає канал «Наш» карикатурною копією «каналів Медведчука».

«Я сказав би, що Мураєв неформально належить до групи Ахметова, хоча безпосередньо зв’язків між ними ніби немає. Мураєв йшов на чолі списку «Опоблоку» під час останніх виборів, тобто це точно не група Медведчука.

На каналі «Наш» з усіх сил намагаються бути більш проросійськими, ніж «канали Медведчука». Це виходить трохи фальшиво, вони як люди в костюмі ведмедя з балалайкою. Зараз, коли «112 Україна», NewsOne та ZIK прибрали з кабельних мереж, супутників і цифрового ефіру, канал «Наш» отримав значну частину їхньої аудиторії. Це ті глядачі, яким було важливо, щоб продукт був не тільки інформаційним і брехливим, але ще й проросійським».

Цікаво, що значна частина аудиторії «каналів Медведчука» перетекла на канал «Прямий», який пов’язують з Петром Порошенком.

«Частині аудиторії каналів Медведчука було все одно, проросійський це контент чи ні. Важливо, щоб він був пропагандистським, брехливим, крикливим і антивладним. Уявлення про глядачів цих трьох каналів як про ватників — перебільшення. Очевидно, що там є частина людей, які за Росію і проти України, чекають на Путіна. Але частина — це просто люди, яким подобається така стилістика».

Канал «Наш» не просто дозволяє собі лютий треш, а поводиться прямо гротескно, каже Отар Довженко.

«В ефірі приблизно такі опитування: «Чи має Україна бути частиною Росії?». Де 98,8% голосують «за». Мені здається, вони роблять це свідомо з метою того, щоб накликати на себе якісь репресії. Аби це підвищило б цінність Мураєва в очах електорату».

Тоді як канали Ахметова не транслюють відверто проросійську риторику так очевидно.

«Якщо зараз проаналізувати новини каналів Ахметова, то вони не проросійські, вони проахметівські. Там взагалі немає згадок про існування партії ОПЗЖ. Якщо дивитися тільки канал «Україна», то можна взагалі не знати про існування партії ОПЗЖ чи про існування Віктора Медведчука».

Онлайн-видання типу «Страни» та «Вєстєй» навіть важко назвати медіа, адже вони повністю складаються з проросійської пропаганди. Пояснює керівник моніторингового відділу «Детектор медіа» Отар Довженко.

«Найбільше в цих медіа вражає те, що вони навіть не намагаються маскуватися під джерела загальної інформації для аудиторії. Наприклад, випуск новин на «1+1» — це загальні новини, 95% яких без жодного підтексту, а 5% — реклама Коломойського. У «Страни» та «Вєстєй» з підтекстом 100% публікацій. Вони просто відфільтровують і відбирають в стрічку всі новини, які сигналізують про зраду та утиски російськомовних. Настільки пропагандистських медіа в Україні, здається, не було ніколи».

Оглядач «Детектора медіа» Олександр Крумін каже, що проросійських блоґерів та блоґерок на українському YouTube доволі багато. Аудиторія у них теж істотна і це небезпечно. Дослідження Internews за 2020 рік свідчить, що третина українців дізнається новини з YouTube. Звісно, ж одні з найпопулярніших блоґерів Анатолій Шарій і його дружина. Усі відео каналу Шарія подивилися понад 3,5 мільярди разів.

«Усі знають Анатолія Шарія, у якого 2,4 мільйона підписників. У «ТСН» каналу «1+1» 2 мільйони підписників. Зрозуміло, що у Шарія багато аудиторії з Росії. Проте виходить, що такий канал — повноцінне ЗМІ, яке ретранслює свою думку на велике коло осіб».

Велику аудиторію мають обличчя сайту-сміттярки «Страна.ua». Потужну аудиторію має й Олександр Семченко. Станом на листопад 2020 року понад 45% його аудиторії було з Росії.

«Це людина, яка живе в Україні, але їздить в Москву вшановувати Сталіна на його день народження. Зараз у нього 493 тисячі підписників і суперватний контент. Там є і про те, що укри вбивають мирне населення Донбасу на сході, і поклоніння Сталіну, і велика Росія».

Серед популярних, на жаль, блоґерок та блоґерів також Тетяна Монтян, Руслан Коцаба.

«Тетяна Монтян — відома адвокатка, яка свого часу їздила в так звані «ЛДНР» і тепер пропагує такий контент. Є Руслан Коцаба, який їздив в окупований Крим і спілкувався там з сепаратистами. Перелічити всіх, мабуть, не вистачить години. Просувають вони доволі таки проросійські наративи».

Ми вже чули як ці блоґерки та блоґери називають Революцію гідності «державним переворотом». Також вони піарять російську вакцину. Розповідають, що Заходу Україна не потрібна, а от Росія — братня країна. І, звісно, ж скаржаться на утиски російськомовних. Олександр Крумін на прикладі розповідає, як маніпулюють такі блоґери та блоґерки.

«Взяти хоча б закон про використання української мови у сфері обслуговування. Шарій взяв кейс, коли власник кав’ярні в Києві написав знущальний пост локальним суржиком. А також, коли в Одесі власниця ресторану написала пост начебто українською в російській транслітерації. Зрозуміло, що після цього власник кав’ярні вибачався перед активістами, а ресторан взагалі закрили від гріха подалі. Але Шарій розповідав про клятий закон, який тисне на російську мову».

Проросійський український YouTube використовує традиційний пропагандистський прийом: чим частіше повторювати дурню, тим більша ймовірність, що її сприйматимуть за правду.

«У них є чітка стратегія, що в Росії краще, що воїни — АТО алкоголіки й невдахи, які повертаються сюди, гуртуються в банди й тиснуть на бізнес. Українська мова — це таке, а перша справа задовольнити інтереси російськомовних. Можна згадати Андрія Портнова, який просуває впевнену позицію, що не треба героїзувати Майдан. Недавно він подав до ОАСК позов, щоб події Майдану не героїзувалися в підручниках історії. Мовляв, або взагалі не згадувати, або дві точки зору. Друга точку зору — це дати слово колишнім «беркутівцям» чи Януковичу?».

Якщо телебачення дивиться переважно старша аудиторія, то проросійський YouTube потужно впливає на формування світогляду молоді.

«Практично всі діти й підлітки проводять багато часу в YouTube. Батькам потрібно заглядати в історію переглядів, проводити роз’яснювальну роботу з точки зору критичного мислення».

Оглядач «Детектора медіа» Олександр Крумін каже, що українського якісного контенту на YouTube справді більшає, його аудиторія зростає. І це, звісно, круто. Але люди, які звикли до проросійського промивання мізків, звикли жити у «рускомірній» бульбашці навряд дивитимуться навіть найякісніший проукраїнський контент. Тому важливо не тільки робити класний український продукт, а і скаржитися на відео з дезінформацією та пропагандою.

І так, на жаль, навіть без «каналів Медведчука» нам досі є від чого очищувати український інфопростір. Але поінформовані значить озброєні, правда ж?

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS