Літературна експансія чи просто бізнес: як в Україну потрапляють книжки російських видавництв

Український Facebook нещодавно сколихнула потужна дискусія серед видавців і не тільки. «Видавництво Старого Лева» продало права на книжки «Аґрафки» «Я так бачу» та «Голосно, тихо, пошепки» російському видавництву.

Відмотаємо на початок? Катерина Авраамчук, керівниця відділу маркетингових комунікацій Yakaboo запостила на своїй сторінці у Facebook фото російськомовних видань книжок «Аґрафки». Фото вона підписала словами про те, що це позитивний прояв «української літературної експансії на Сході».

Одним із перших на це відреагував дизайнер та засновник видавництва «Видавництво» Ілля Стронґовський, який наголосив на тому, що книжки видавництва «МИФ» продаються не лише на території РФ, але завозяться до України.

«Якщо в нас Yakaboo продає книжки видавництва «МИФ», яке видало «Аґрафку» російською, на своєму сайті, скоріше за все Yakaboo привезло вже ці книжки з Росії для продажу в Україні. І це український культурний продукт, який почав продаватися на території України російською мовою»

 Головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка пояснює: з «МИФом» розпочали співпрацю з умовою, що вони не продаватимуть книжки російською в Україні.

«Насамперед скажу, що ці книжки – переможці щорічної премії «Bologna Ragazzi Award», які отримали перемогу в номінації нон-фікшн  на книжковій виставці в Болоньї. Права на них продали у 22 країни, зокрема у Росію. Як на мене, у ситуації цієї гібридної війни і поступового інвазивного впливу російського продукту, зокрема книжок, в Україну, продаж таких українських високоякісних книжок в Росію – це маленька інтелектуальна перемога.  Коли ми підписували угоду з «МИФом» ми в тій угоді обов’язково внесли пункт, що ці книжки не мають права бути проданими на території України, вони пристали на це. І коли ця книжка з’явилася в Yakaboo, ми одразу дали запит на видавництво «МИФ» — як так могло статися. Виявилося, що вони дійсно надіслали цю книжку на ліцензування в Україну. В законодавстві є певні лазівки: якщо ця книжка не містить ніякої агресивної, неполіткоректної інформації, то ця книжка може бути ліцензована і її можна продавати в Україні. Виявилося, що вони випадково подали її зі списком інших книжок»

На думку головредки «Видавництва Старого Лева», продаж прав на видання української «Аґрафки» у Росію — крок до сприйняття українського книговидавничого ринку, як конкурентноздатного гравця. Адже зазвичай усе відбувається навпаки: українці споживають російське.

«Ми просто постійно програмо інтелектуальну битву з Росією, і ми є споживачами дуже великої кількості інтелектуальних російських продуктів, і на питання «чому ми цим користуємося?», ми відповідаємо, що це потрібно людям, які читають, це потрібно торговим мережам, які це продають, вони роблять на цьому бізнес. Цього стає все більше і більше»

Ілля Стронґовський не погоджується з тим, що видання української книжки в Росії — це культурна експансія чи інтелектуальна перемога.

«А в чому тут перемога і культурна експансія? Пости-виправдання від Мар’яни Савки перестали налазити на голову через те, що всіх, хто спитав «Видавництво Старого Лева» «як так?», звинуватили у тому, що ми і так споживаємо російську продукцію. І ми типу не бачимо у цьому нічого некоректного. «МИФ» назвали хорошим російським видавництвом, а всі подальші коментарі відкинули як дописи гейтерів і наклепи. Мар‘яна Савка заявила, що договір з «МИФом» вони припинили. На підставі того, що «МИФ», виявляється, не може проконтролювати виконання пункту контракту, в якому вони зобов’язуються не ввозити книжки в країну. Що породжує питання: якщо вони не можуть проконтролювати виконання цього пункту, навіщо вони його взагалі туди додавали або, чи він і справді існував в принципі».  

Мар’яна Савка підтверджує: співпрацю з «МИФом» припинили. Не через скандал довкола видання книжок «Аґрафки російською», а через те, що ті не змогли проконтролювати продаж книжок (а тобто його відсутність) в Україні. І, на її думку, обидві книжки ідейно можуть бути інструментом культурної експансії.

На закиди про те, що продаж прав у Росії — це просто бізнес, головна редакторка «Видавництва Старого Лева» відповідає: фінансово ця угода не приносить гори статків і так успішному видавництву.

Позиція Видавництва «Видавництво» Іллі Стронґовського жорсткіша. Вони від заснування до 2016 році стоять на тому, що в країні війна, Росія — агресор. Видавництво не купує прав у російських правовласників, не співпрацює з авторами, які видаються у Росії.

З приводу цієї історії у Facebook висловилися купа видавців та видавчинь, редакторів та редакторок, перекладачок та перекладачів. До прикладу, поет та перекладач Остап Сливинський зазначив, що українським видавцям не варто продавати в Росію права на комерційну літературу, розраховану на масовий ринок і не вписану в стратегію інформаційної протидії російській пропаганді.

Однією з найбільших проблем вітчизняного книжкового ринку є те, що до нас досі поставляють книжки з Росії. Магазин Yakaboo, з посту піарниці якої і вкотре піднялася ця тема, намагався ввезти з Росії 95 з 268 заборонених книжок лише за листопад.

Мені у Yakaboo на питання про їхню позиції щодо продажу російського видання «Аґрафки» в Україні відповіли: «Ана, ми інтернет-магазин, тому недоречно коментувати продаж прав закордон, ми з іншої категорії бізнесу і не були в цій ситуації. Ми залюбки прокоментуємо теми e-commerce, маркетингу, книжкового ринку з точки зору бізнесу».

Після цієї історії засновниця і власниця видавництва «Моя книжкова полиця» Наталя Моспан заявила про припинення співпраці з магазином Yakaboo.

Проте Yakaboo насправді співпрацюють майже усі видавництва в Україні.

Компанія ТОВ «Якабу Трейд» у коментарі «Читомо» зазначили, що Yakaboo офіційно імпортує книжки 19 видавництв з Росії та 550 видавництв з Великої Британії. Вони додали, що ввозять лише те, на що отримують дозвіл. А  понад 70% асортименту імпортованої російської книги – це переклади відомих  західних авторів.

Ілля Стронґовський каже, що насправді питання є не лише до Yakaboo. Проблема засилля російського продукту досі стосується більшості книгарень.

Інша проблема — поява в Україні дочірніх компаній російських видавництв. До прикладу, компанія «Форс-Україна» друкує в Україні літературу забороненого у нас російського видавництва «ЕКСМо». Ввозити російський продукт намагаються у величезних кількостях. До прикладу, книжку «Сталинград» видавництво «Махаон-Україна» у листопаді намагалося ввезти накладом у 30 тисяч примірників. Що неймовірно багато для українського ринку.

Що читати, а що ні — вирішувати вам. Проте важливо не забувати, що Росія анексувала Крим та веде війну на Донбасі. А в Україні є свій книжковий ринок.