«Не можна жертвувати інтересами однієї групи потерпілих на користь іншої»: розбираємо ймовірний обмін ексберкутівців

Чим ближче до обміну утримуваними між Україною та представниками псевдореспублік, тим більше метушні та гармидеру з’являється у медіа.

До прикладу. я провела увесь четвер 26 грудня в Апеляційному суді міста Києва.

Чому? Тому що у різних медіа з посиланнями на свої джерела з’явилася інформація про ймовірне включення у списки на обмін п’ятьох ексберкутівців, яких обвинувачують у вбивстві 48-ми людей і замаху на вбивство ще 80-ти 20 лютого 2014 року під час подій на Майдані.

Троє обвинувачуваних — Олег Янішевський, Павло Аброськін та Сергій Зінченко перебувають під вартою з 2016 року. Двох інших — Олександра Маринченка та Сергія Тамтуру — раніше відпустили під домашній арешт. До того ж, щоб їх включити у списки для обміну, необхідно змінити запобіжний захід на особисте зобов’язання або відпустити їх.

І у четвер «Інсайдер» поширив інформацію, що до Апеляційного суду надійшли апеляції на їхні запобіжні заходи. А тобто: їх ймовірно обміняють на українських полонених.

Як реагувати на такі зливи, кого читати та кому вірити, говоримо з журналістом «Українського тижня», котрий з 2016 року слідкує за цією справою, Станіславом Козлюком.

Інформація про те, що зміна запобіжного заходу відбудеться, пролунала перед засіданням Святошинського райсуду у вівторок 24 грудня. Проте Стас Козлюк нагадує: це не перші подібні розмови.

«Вперше інформація про те, що підозрюваних в розстрілах на Інститутській мають на когось обмінювати з ОРДЛО, з’явилася у 2016 році, коли справа про розстріли на Інституцькій була на початкових етапах. Тоді головуючий суддя Сергій Дячук після чотирьох зірваних судових засідань вийшов на прес-конференцію і три години відповідав на запитання – а що, власне, відбувається?»

Для суддів подібні прес-конференції — геть не звична справа, каже Cтас Козлюк.

Зараз до закінчення суду над «ексберкутівцями», за оцінками усіх сторін, залишився максимум рік.

«Вдруге інформація про те, що має бути якийсь обмін, з’явилася минулого тижня. Я перевіряв цю інформацію і три джерела її підтвердило, що нібито запланований обмін, що прізвища цих колишніх «беркутівців» є в обмінних списках, і що нібито їх мають відпустити у Святошинському суді. Це дуже непокоїть. Я пишу про справа Майдану дуже давно, і суть в тому, що більшість пересічних громадян не відслідковує кожне судове засідання».

Справи Майдану — складні для відслідковування навіть для журналістів, не говорячи вже про пересічних громадян. Адже це сотні свідків, потерпілих, терабайти фото та години відео, масштабні балістичні експертизи. Пояснює Стас Козлюк.

«Судових засідань в Києві на тиждень може бути більше десятка. Це кожного дня – два, три, чотири засідання в різних судах. Історія в тому, що мало хто буде добровільно відстежувати всі ці судові засідання, і люди переконані, що вбивства на Інститутській не розслідувані і ніхто не покараний. Це притому, що судові засідання тривають вже четвертий рік, закінчують допитувати понад сотню свідків, подивилися години відео, терабайти фотографій, зараз почали велику балістичну експертизу. До закінчення цього суду, за оцінками як захисту колишніх «беркутівців», так і прокурорів лишається приблизно півроку-рік, тобто справа на фінальному етапі. В мене є побоювання, що якщо раптом колишніх «беркутівців» обміняють, то цього вироку ми можемо не почути, тому що не буде людей, яким цей вирок озвучили б. Щось мені підказує, що ідея обмінювати їх до вироку дужне погана».

Зокрема, вирок у цій справі прискорив би розгляди інших дотичних процесів.

«Ми маємо почути цей вирок. Злочини, інкриміновані цим колишнім п’ятьом «беркутівцям», мають бути доведені в суді. Це важливо, тому що в нас є ще інші кримінальні провадження, інші розслідування, в яких фігурують ті ж самі події».

Стас Козлюк міркує, звідки і чому з’являються зливи про ймовірні обміни не обміни. І, як не дивно, але однією з причин, на його думку, є і бажання справедливості.

Наразі виходить так, каже Стас Козлюк, що суспільство розділяється між двома постраждалими сторонами: полоненими та родинами загиблих на Майдані. Так бути не має.

«Я не можу ультимативно оцінювати питання обміну. Я не знаю, що відчувають люди, родичі яких сидять в підвалах на неконтрольованих територіях Донбасу. З іншого боку, я не втратив родичів чи друзів під час Майдану. Тому я не знаю, що відчувають такі люди, які втратили своїх рідних на Інститутській. Але я знаю одне: за жодних обставин не можна жертвувати інтересами однієї групи потерпілих заради інтересів інших потерпілих. Тому що фактично ми зіштовхуємо дві групи людей, які по-своєму однаковому постраждали. Це не є правильно. Але це зараз відбувається».

Під час таких важливих подій, як обмін утримуваними, важливо не дати себе заскочити зненацька. Фільтрувати інформаційні зливи  вчимося у програмі ДНО.