Супермен мотивував купувати облігації, а Капітан Америка бив по обличчю Гітлера: говоримо про пропаганду і соціальні коментарі у коміксах

У новому випуску програми «ДНО» говоримо про пропаганду у коміксах.

Ведучі

Ана Море

Гостi

Ярослав Зубченко

Супермен мотивував купувати облігації, а Капітан Америка бив по обличчю Гітлера: говоримо про пропаганду і соціальні коментарі у коміксах
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/06/hr-dno-2020-06-12.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/06/hr-dno-2020-06-12.mp3
Супермен мотивував купувати облігації, а Капітан Америка бив по обличчю Гітлера: говоримо про пропаганду і соціальні коментарі у коміксах
0:00
/
0:00

Так, так, вам не почулося. Це була основна тема з фільму «Супермен» 1978 року. Саундтрек Джона Вільямса, який писав музику для «Зоряних воєн», «Індіани Джонса», «Парку Юрського періоду», «Сам удома» та «Гаррі Поттера».

Ви можете подумати: який стосунок має Супермен до критичного мислення. Такий самий, як і Дедпул. Минулого року комікс американського видавництва Marvel про популярного антигероя Дедпула заборонили у Російській Федерації. Експерт «Росспоживнагляду» побачив в одній з глав коміксу пропаганду нацизму та расизму.

Мальовані історії відомі з давнини, наприклад у формі ілюстрованих житіїв святих. Комікси ж у сучасному розумінні цього слова оформилися в першій половині XIX століття. Ще у далекому 1825 році з’явилося перше видання коміксів «The Glasgow Looking Glass».

Справжній бум та успіх історій з яскравими персонажами припав на 30-50-ті роки минулого століття. Тоді вперше з’явилися одні з найвідоміших супергероїв, серед яких Супермен, Бетмен, Капітан Америка, Диво-жінка і Капітан Марвел. Тоді ж комікси й стають потужною машиною пропаганди.

Колумніст «Детектора медіа», автор YouTube-каналу про кіно «Диванна аналітика» та фанат коміксів Ярослав Зубченко розповідає: у 1930-х комікси рекламували купівлю військових облігацій та мотивували США вступити у війну.

«Можна подумати, що комікси — це максимально прості речі і там важко знайти пропаганду. Разом з тим, у свою Золоту добу комікси були в першу чергу пропагандистським твором. Вони підтримували купівлю військових облігацій для армії США та мотивували США вступити у війну. «Капітан Америка» з’явився навесні, а США вступили у війну в грудні, після Перл-Гарбору. На першій же обкладинці «Капітан Америка» бив по обличчю Гітлера. Зараз виглядає, як хороший хід, але тоді це було дуже контроверсійним, тому що в США була купа людей, які підтримували нацистів: бізнесмени, високопосадовці. Автори навіть отримували листи з погрозами на свою адресу, що вони розпалюють агресію до хорошого, доброго Гітлера. Дуже актуальна на сьогодні ситуація для українців.

Потім почалась війна і американська влада офіційно і неофіційно спонсорувала, допомагала авторам коміксів, щоб вони допомагали їй».

Військова рада письменників продавала пропагандистські ідеї в обмін на папір. У коміксах можна було бути наскільки завгодно гострими та жорстокими. Тому вони стали неймовірно зручним медіа для донесення ідей влади до простого народу.

«Військова рада письменників була начебто незалежною організацією, яка насправді була прокладкою між приватними компаніями і державою. Держава передавала через Військову раду письменників свої побажання про те, що малювати в коміксах. Співпрацювати було необов’язково, але лише через Раду можна було отримати деревину і папір».

У першому випуску «Національних коміксів» у липні 1940-го року з’явився персонаж Дядько Сем. Це такий собі дух полеглого у боях Війни за незалежність США солдата, такий собі містичний месник, який приходить саме тоді, коли країна потребує його захисту.

патріотизм, дитяча література, комікси, героїпатріотизм, дитяча література, комікси, герої

У травні 1941 року на сторінках «Speed Comics» з’являється британка Пет Паркер – військова медсестра, яка під білим халатом ховає відвертий костюм супергероїні. Разом зі своєю мультинаціональною жіночою командою – англійками Пенні та Елен, росіянкою Танею та китаянкою Мей Лінг – вона боролася за свободу поневолених народів аж до кінця війни й склала зброю лише у 1947 році.

патріотизм, дитяча література, комікси, героїпатріотизм, дитяча література, комікси, герої

Однак крім того, що американські комікси часів Другої світової війни ідеалізують захисників своєї країни, вони ще й пропагують купівлю облігацій.

«Супермен мотивував купувати облігації і допомагати воїнам. Бетмен, який не використовує зброї в коміксах, під час Другої світової передає військовим США гвинтівки, як підтвердження того, що облігації йдуть на хорошу справу. Окремі супергерої так само воювали на війні».

Комікси часів Другої світової — неймовірний пласт для досліджень ідеологій та роботи з масовою свідомістю. У 1942 році андроїд Людина-Факел і його помічник Торо знищують нацистських шпигунів-саботажників. На обкладинці коміксу «Синій Жук» головний герой ось-ось врятує красуню від японців. У серії «Крила» з’являється історія про капітана повітряних сил Америки та лихих японців. А у випуску «Нищівника Шпигунів» автори згадують Перл-Гарбор й розповідають про нищення нацистських шпигунів.

патріотизм, дитяча література, комікси, героїпатріотизм, дитяча література, комікси, герої

Водночас завершення війни поставило світ супергероїв на паузу.

«Найбільшим покупцем коміксів була американська армія того часу. Військові повернулися з війни, передали комікси своїм дітям. Коли закінчилася війна, супергерої лишилася поза справами, у них більше не було головного ворога, патріотичної місії».

Після війни і до 70-х років комікси видозмінюються — залізобетонна, прямолінійна, державна пропаганда йде з коміксів. Вони стають насамперед комерційно-успішними. Серед жанрів домінують історії жахів, детективи та історії про піратів. У цю Срібну епоху коміксів з’являється навіть Кодекс коміксів, тобто й у це середовище проникає цензура.

Джордж Буш у коміксах

Далі — бронзова ера, епоха, коли комікси набувають функції соціального коментаря, розповідає Ярослав Зубченко.

У 1971 році з головним редактором Marvel Стеном Лі зв’язався Департамент охорони здоров’я та соціальних служб США і попросив його зробити комікс про зловживання наркотиками. Лі погодився і незабаром в серії про Людину-Павука з’явилася історія з трьох частин, під назвою «Перенародження Зеленого Гобліна». У цій історії Гаррі Озборн, син Зеленого Гобліна, став наркозалежним. Тоді Comics Code Authority, відповідальна за цензуру в коміксах, не дозволяла будь-яких згадок наркотиків у коміксах. Організація відмовилася схвалити комікс, але Лі все одно випустив його.

Snowbirds Don't Fly — ВикипедияAmazon.com: Watchmen: The Deluxe Edition eBook: MOORE, ALAN ...

Відтоді згадувати наркотики у коміксах дозволили, але лише у негативному ключі Незабаром DC Comics видала сюжетну арку в коміксі про Зелену Стрілу і Зеленого Ліхтаря, в якому помічник останнього, Спіді, став залежним від героїну. Ярослав Зубченко розповідає, що Зелений Ліхтар також став першим афроамериканцем у коміксах.

«З’явилися герої, вирощені як коментарі до війни В’єтнамі. Наприклад, під час Другої світової Капітан Америка, вбраний в одяг кольорів американського прапору, був втіленням всього ідеального у США. А персонаж Ньюк або Ядерний з’явився під час війни у В’єтнамі, він мав шрам у формі американського прапора, замальований фарбою в його кольори. Ньюк навпаки символізував військові злочини, злу праворадикальність, критикував геть іншу Америку за геть іншу війну».

Комікси відреагували і на Вотергейт — політичний скандал у США у 70-х, який закінчився відставкою президента країни Річарда Ніксона, єдиною в історії США відставкою глави держави.

Одними з найяскравіших проявів зображення «інакшості» у бронзову еру коміксів стала серія «Люди Ікс». Це команда супергероїв, створена Стеном Лі та Джеком Кірбі ще у 1963 році. Усі персонажі отримали суперсили унаслідок мутації. Їх не сприймає суспільство, вони виключені зі своїх соціальних груп. Наприклад, Nightcrawler, нічний змій народився з хвостом і синьою шкірою. Працював артистом мандрівного цирку. Одного разу його навіть намагалися спалити через його інакшість, називаючи чортом.

Ярослав Зубченко вважає, що «Люди-Ікс» самою своєю суттю ілюструють проблему дискримінації, зокрема і ксенофобію.

Про соціальні посили сучасних коміксів та про те, чому ці медіа так вдало справляються з пропагандою поговоримо наступного тижня.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому файлі.

Коментарi до запису