Євген Савватєєв: Ви — фінансова компанія, яка хоче у майбутньому стати банком. Чому?
Владислав Білан: Це непросте запитання, адже регуляція банків ще жорсткіша, ніж у фінансових компаній, але водночас і можливості для банків відкриваються інші — більші.
Наприклад, My Credit як фінансова компанія не може працювати з запозиченими грошима клієнтів. Ми також не бачимо, коли і куди люди витрачають кошти, а завдяки цьому можна було б побудувати скорингову систему для вирішення питань, чи можна кредитувати людину чи ні, яку суму їй надати тощо. Крім того, банкам простіше надавати фінансові послуги, ніж фінкомпаніям.
Євген Савватєєв: Один із наших гостей сказав, що банки йдуть у сторону мікрофінансових організацій, а мікрофінансові організації йдуть у сторону банків. І ось вони зустрілися.
Владислав Білан: Так, зокрема банки роблять продукти, котрі робимо ми. Вони бачать, що наш бізнес стає прозорішим і дешевшим для клієнта, що у нас відносно великі об’єми на ринку кредитування.
Тож банки думають: «А чому б нам не зробити схожий продукт на той, що роблять фінансові компанії?». Водночас ми збільшуємо середні чеки та зменшуємо ставки. Вони поступово заходять у наш сегмент, а ми заходимо в їх сегмент.
Євген Савватєєв: Ви сказали, що кредит стає дешевшим для клієнта, але і вимоги щодо клієнта, вірогідно, стають інакшими. Ви казали про «скоринг» — він допомагає «оцінити» клієнта?
Владислав Білан: 10 років тому регуляції майже не було: не приділялась увага відсотковій ставці, умовам кредитування, можна було нараховувати і 3% на день, і 5% на день. Ринок, звісно, це вирішував, адже якщо одна компанія видає під 1,6%, а інша під 5%, то люди поступово перейдуть до першої. Поступово відсоткова ставка була зменшена до 1% на день.
Скоринг важливий, адже зазвичай ми працюємо з сегментом клієнтів, котрим зазвичай або відмовляють банки у користуванні кредитом, або ці клієнти вже мають велику банківську заборгованість.
Євген Савватєєв: Який у вас зараз середній чек?
Владислав Білан: На ринку загалом середній чек десь 6 тисяч гривень.
Євген Савватєєв: Чи можна взяти позикою 50 тисяч?
Владислав Білан: Можна взяти позикою 50 тисяч, але лише якщо у вас гарна кредитна історія в компанії, котра видає позику. Наприклад, ви є постійним клієнтом цієї компанії, є 10-20 погашених позик, поступово ліміт в компанії зростає, тоді теоретично можна взяти 50 тисяч.
Євген Савватєєв: Що таке скоринг і як він працює?
Владислав Білан: Це дані про клієнта. Зараз ми живемо в цифрову епоху, коли все, що ми робимо у телефоні, у комп’ютері, на телевізорі, лишає цифровий слід: розрахунки, дзвінки, користування сім-картою, поїздки.
Аналізуючи всі ці фактори, можна вирахувати певні патерни. Скоринг-системи чи дата бази збирають інформацію про клієнта: хтось купляє Біблію, хтось — пиво, хтось бере позики, хтось їздить кудись, хтось купив сімку цього року, у когось телефоні є контакт «Мама», якому він дзвонить раз в день. Видаючи кредити людям, а потім аналізуючи вищезазначені дані, можна побачити, що людина, яка купує Біблію, повертає позики, умовно, на 0,005% краще, ніж людина, яка купляє пиво кожного дня.
Це все називається BigData. Компанії, котрі вміють збирати цю інфо і аналізувати її, заробляють великі гроші.
Наприклад, багато хто на нас скаржився, коли ми брали людей на співбесіду, а опісля їм починали приходити СМС від наших конкурентів. Однак це не ми робимо: людина, перед тим, як прийти до нас з співбесіду, набрала в Google нашу назву, зашла на наш сайт, можливо, намагалася там зареєструватися. Мобільні оператори це зафіксували. Будь-хто може прийти до мобільного оператора і сказати: «Не треба продавати нам контакт клієнта, просто якщо ви бачите, що людина отримала СМС від компанії A, B, C, D, надсилайте їй наш офер».
Скоринг все це аналізує: збирає докупи, виділяє патерни, намагається з цього надати певну відповідь на питання, чи можна давати гроші цій людині і скільки саме, яка вірогідність, що людина їх поверне тощо.
Євген Савватєєв: Чи можна спробувати намалювати портрет людини, яка схильна віддати кредит?
Владислав Білан: Це важко, адже там 10 тисяч параметрів. Однак нам в Україні з цим простіше працювати трохи, адже, дякуючи Нацбанку, у нас є Банк ID, Дія, також ми маємо Бюро кредитних історій. В Україні є повага до кредитної історії. І люди намагаються робити так, щоб не псувати собі її.
У прийнятті рішення щодо надання позики в нашій компанії десь на 70% впливає кредитна історія і 30% – це 10 тисяч даних, які ми збираємо. Це в Україні. На інших ринках трохи інша історія.
Євген Савватєєв: Як розвиток ринку вплинув на тіньовий сегмент?
Владислав Білан: З’явилася регуляція — з’явилася тінь. Я зараз навіть не скажу, хто надає послуги у гривнях, але у USDT надають. Парадоксальна річ, що у нас в законодавстві немає визначення цифрових грошей, крипти, — це поза межами регулювання українського законодавства.
У тіньових компаніях гроші приходять на електронний криптогаманець, але відсоткова ставка там більша, ніж у нас. Якщо ти не повертаєш кредит — вони займаються хард колекшн, який зараз заборонений.
Наразі робота з просроченою заборгованністю регулюється — неможливо дзвонити на вихідних чи дзвонити третім особам, як колись було. Хоча у нашій компанії ми ніколи до такого не вдавались, бо від початку планували працювати в довгу. Ми намагаємося працювати прозоро і біло, а подібні компанії дуже псують ринок, причому не платять податків і працюють поза рамками закону. Думаю, тут вже має діяти держава і законотворці.
Наголошу, що компанії, які працюють в білу, надають позики тільки у гривнях. У них на сайті є всі документи, у Нацбанку також є реєстр фінансових компаній, з котрими можна працювати.
Євген Савватєєв: В одному інтерв’ю ви сказали, що «люди значно активніше користуються кредитами в періоди економічного зростання та стабільності, ніж в періоди криз». А чому?
Владислав Білан: Якщо ми говоримо про людей, які беруть позики, щоб їх повернути, то вони беруть гроші на певні цілі. Людина візьме позику, у нього буде за 10-20 днів зарплата, і він поверне гроші. Якщо такі люди розуміють, що за 20-30 днів не буде зарплати, вони будуть економити.
Звісно, якийсь період під час кризи може зрости попит на гроші, наприклад, коли починалось повномасштабне вторгнення, хтось брав кредити, попри те, що ділова активність зводилась на нуль. Однак правильна стратегія у такі моменти — не давати гроші людям, бо ситуація нестабільна. Треба дуже уважно перевіряти людей, які беруть у такі періоди кредити, адже це може бути імпульсивне рішення.
Бізнес всіх компаній, котрі працюють у білу, не будується на тому, щоб дати комусь 50 тисяч і чекати, коли людина кредит не поверне, займатись штрафами. Ні, нам потрібно, щоб людина повернула ці гроші з домовленими відсотками і все.
Євген Савватєєв: Який відсоток людей, які схильні віддати кредит?
Владислав Білан: У нашому бізнесі віддати кредит схильні близько 80%. Важливо також те, як рахувати дефолти, коли позичальник не повертає гроші: по людях чи по грошах. Бо може бути таке, що кредит не віддали 10% людей, а по грошах це 3% від загальної суми.
Євген Савватєєв: Як ви загалом прийняли рішення видавати кредит?
Владислав Білан: На момент прийнятого рішення я ще не працював в цій компанії. Однак спочатку це було IT рішення. Один із власників, знаючи, як бізнес-модель працює на ринку Європи, запустив її в Україні. Ми не вигадували велосипед. Це вже працювало дуже активно: 10-15 років тому лідерами були Латвія, Польща, Англія.
Зараз, вірогідно, світовий лідер кредитування — це компанія із латвійським корінням: у них у 30 чи 40 країнах є небанківське кредитування. Десь це дуже зарегульоване, десь ні. Однак попит на гроші є, і поряд із банками зростають небанківські компанії.
Партнер проєкту — Асоціація Українських Банків.