Аліна Сарнацька: Чи ти служив раніше в армії?
Андрій Дмитренко: З травня 2015 по липень 2016 року служив по частковій мобілізації. Служив спершу офіцером у військкоматі, після цього офіцером-психологом в Першій танковій бригаді.
Аліна Сарнацька: А «строчку» служив?
Андрій Дмитренко: Ні, строкову службу не проходив, бо я під час навчання в університеті закінчив військову кафедру.
Аліна Сарнацька: Чому ти «поперся» воювати у 2015-му? Як каже моя мама: «льготи того не стоять».
Андрій Дмитренко: Хотілося. Не знаю чому. Я службу по-іншому трошки уявляв, якщо чесно. У мене на той момент хороші друзі також пішли служити. Я з’явився в Оболонський центр комплектування, тоді ще районний військовий комісаріат. Вони побачили, що я – нормальний «штрих» і вирішили, що я буду служити в Оболонському військкоматі. Я куди прийшов, там і перший час служив.
А потім перевели мене наказом в Першу танкову бригаду, де я працював вже як офіцер-психолог, трошки ближче за моїм напрямком. У той рік, коли я випускався з військової кафедри в КНУ ім. Т. Шевченка, то наша військова спеціальність називалась «правовиховна робота». Нас готували і як юристів, і як психологів. Грубо кажучи, я навіть потім дослужував по своїй військовій обліковій спеціальності.
Аліна Сарнацька: У тебе були схожі ротації у 2015-му на цю?
Андрій Дмитренко: Ні, коли я служив офіцером-психологом, то психологи лишались на ППД і працювали з тими, хто повертався та з тими, хто мав вибувати. Тому за мою службу 15-16 року не було бойових виїздів.
Аліна Сарнацька: Я знаю, що зараз ти їздив там, де нормально навалюють.
Андрій Дмитренко: Так.
Читайте також: Армія виграла від того, що до неї прийшли цивільні — Марія Берлінська
Аліна Сарнацька: Коли було найбільше страшно за цей відрізок служби?
Андрій Дмитренко: Я працюю з документами. Найбільш страшно, коли отак різко, ні з того ні з цього, йде навала повідомлень про загибель та зниклих безвісти побратимів. Коли це не одиничний випадок, а один за одним.
Коли треба документально правильно писати рапорти, накази, розслідування або збирати всі документи для наказу про встановлення факту поранення або загибелі, то навіть на цій стадії, виключно паперової роботи, починається мандраж. Це жорстко. Виключно із документів, ти бачиш, яка ср*к* відбувається з твоїми побратимами.
І ти розумієш, що тепер все, що від тебе вимагається, щоб їхні сім’ї все отримали, і щоб у них статус був якомога чіткішим.
Аліна Сарнацька: Я знаю, що ти знаєш на пам’ять всіх загиблих у батальйоні.
Андрій Дмитренко: Це так і є. Я кожного можу згадати. Через свою посаду, майже всі з них до мене з якимось питанням зверталися. У мене майже з кожним був якийсь діалог. Тому одразу після звістки про смерть у мене відбувається флешбек діалогу чи якоїсь ситуації, де я був з ним. І потім кожна згадка про це тільки нагадує.
Аліна Сарнацька: У вас в штаб батальйону прилетів КАБ-500. Ти там був?
Андрій Дмитренко: Так, я був якраз в той момент. Потім трішки на ліве вухо не дочував, але найголовніше, що всі живі залишились. Ось в одного побратима було трохи важча ситуація, то я його супроводжував до стабілізаційного пункту. А потім до першого лікарського закладу для того, щоб йому надали медичну допомогу і щоб в нього на руках були всі потрібні документи
Аліна Сарнацька: Було страшно?
Андрій Дмитренко: Було страшно. Особливо, коли перед вибухом було чути момент, що щось летить. У цей момент було навіть страшніше, ніж у сам момент вибуху. Ясно, що паніка все одно була. Але найстрашнішим був момент, коли саме пролунав звук того, як щось летить.
Андрій Дмитренко: Хочеться після демобілізації повернутися до своєї цивільної роботи. Хочу поєднувати цивільну роботу і музику. Так було раніше. У мене ніколи музика не була єдиним видом діяльність. Якби я займався виключно музикою, то не зміг би й сім’ю прогодувати
Я підсвідомо завжди розглядав музичну діяльність як додаткову. А що я вмію? Я вже більш як 10 років працюю юристом.
Читайте також: Андрій Дмитренко: Треба відходити від поняття «ухилянт»
Андрій Дмитренко: Воїн? Це стан душі, можливо? Не кожен військовослужбовець — воїн. Наприклад, через свій функціонал я — не воїн, але військовослужбовець. Я не воїн, бо я з хлопцем в посадці не сиджу.
Попередні випуски подкасту читайте та слухайте ТУТ
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі