Поговорили про це з місцевими чиновниками і волонтерами.
Сергій Шакун: На моїй пам’яті такого не було з 2015-го року. Вся лінія фронту була червона та горіла, і, якщо переставали бити по Станиці, то починали бити по Попасній, Новотошківському. Вчора продовжувалися обстріли у Станиці, більше — Кондрашівка. Б’ють по розташуванню наших воїнських частин, тобто дуже сильно активізувалася російська армія. Але я повинен сказати, що наші хлопці не дають їм спокою, насипають добре і дуже гарно, ми впевнені у своїй армії і дякую, що нам надали допомогу — є чим воювати.
Паніки як такої серед населення немає. Є люди, які хочуть виїхати, але поки що не виїжджають. Люди звикли до війни.
Юрій Золкін: Слід сказати, що Бог любить Україну. Ворог, мабуть, сподівався, що лютий буде дуже холодним місяцем, але, на щастя, у нас ідуть дощі, погода плюсова, тому про ніякий наступ йтися не може. Але «кошмарить», ймовірно, вони нас не припинять, як мінімум, найближчі декілька днів. Я вважаю, що противник змушує Україну підписати капітуляцію.
Щодо евакуації людей, скажу із свого особистого досвіду, а я керував Станично-Луганським районом майже сім років: всі, хто мав бажання та можливість виїхати, виїхали ще у 2014-му році. Всі інші відмовляються виїжджати, тому що сільська людина дуже не хоче відриватися від землі, від насидженого місця. Плюс до того, у кожного у дворі якесь господарство — кури, корови, свині.
Лише два чи три рази люди давали добро на евакуацію — це коли були позаминулорічні пожежі. Тоді ми евакуювали людей з тих вулиць, які були у дуже великій небезпеці. В усіх інших випадках люди знають, що робити: ховаються у підвалах або в будинках у безпечних місцях, але виїжджати ніхто не хоче і не буде.
Євген Каплін: Обстріли продовжуються майже впродовж всієї лінії розмежування. Такої напруженої ситуації на лінії розмежування не було з 2015-го року. Вчора нам телефонували з усіх населених пунктів вздовж лінії розмежування і люди розповідали, що вони всюди чують вибухи від снарядів.
Про евакуацію цивільного населення не йдеться. Люди звертаються за допомогою психологів, тому що стан у людей дуже напружений, від усіх новин, які відбуваються, люди перебувають у паніці. І та ситуація, яка відбувається з обстрілами, особливо, в селі Врубівка, а це 15 км від лінії розмежування, сприяє занепокоєнню у населення. Ми максимально мобілізували всіх наших психологів для того, щоб вони працювали по допомозі населенню, що постраждало. Адже люди нам дзвонили і плакали просили, щоб Господь забрав їх на той світ, тому що вони не витримують тієї емоційної напруги, у якій вони перебувають через обстріли, які посилилися. Звертаються також за допомогою щодо будівельних матеріалів і за фінансовою допомогою. Поки що не йдеться про цілеспрямовану евакуацію населених пунктів, до нас масово не звертаються з такими запитами, але якщо будуть звертатися, ми будемо допомагати транспортом.
Андрій Римарук: На сьогодні найбільше армія потребує підтримки всього українського народу. Ніхто не має бути байдужим до тих подій, які зараз відбуваються на сході України, і ніхто не має бути байдужим до тієї кількості техніки, яка зараз продовжує нарощуватися з боку РФ.
Дійсно, є загроза вторгнення. Поки що не можемо зрозуміти, які чіткі плани є в Кремлі і як їх прорахувати, але те, що провокації почалися на Сході — це факт. Адже та кількість обстрілів, яка зафіксована протягом останніх двох діб на сході, є рекордною з 2015-го року.
Наразі хлопці тримають удар, і єдине, чого їм катастрофічно не вистачає — це технічних засобів розвідки. Це, в першу чергу, малі безпілотні апарати, які дають максимум інформації про можливі та ймовірні дії ворога, надає можливість побачити його з висоти пташиного польоту і нанести вогонь у відповідь.
Російська Федерація намагається посіяти хаос і напружену ситуацію у прифронтовій зоні. Окупована влада почала проводити евакуацію свого населення щойно, коли почалися обстріли в наш бік. Тут ще варто звернути увагу, що бойовики стріляють саме по цивільному населення. Вони не стріляють по військових об’єктах, вони не шукають військову ціль, вони шукають саме цивільний компонент. Вони обстріляли навіть міжнародну гуманітарну місію, яка як раз їхала на тимчасово окуповану територію передавати медикаменти.
Олена Розвадовська: З того, що нам розповідають, діти після обстрілів дуже налякані. А один такий травматичний випадок може потягнути за собою рік і два підтримуючої роботи і для дітей, і для батьків.
Напруга на лінії фронту зараз зростає, тому що давно вже не було попадань по дитячій інфраструктурі, і це дійсно тривожить. Тому, якщо у вас діти, і ви відчуваєте, що хочете кудись переїхати хоча б на якийсь час, це завжди добре.
Війна вже триває вісім років, і в школах та садках в різний період часу проводилися багато різних розмов з батьками, поширено багато методичок. Але обстріли неможливо передбачити і підготуватися морально до них. Це дуже стресова і травмуюча ситуація.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS