Політв’язні Шумков, Чирній та деякі інші не отримали 100 тисяч допомоги через відсутність у «списках СБУ» — Котелянець

Зокрема, це відбулося через те, що минулого року у постанові Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій, згідно якої політв’язні і полонені отримують грошову щорічну допомогу у розмірі 100 тисяч гривень, з’явився пункт про те, що таку допомогу можуть отримувати лише ті політв’язні, які містяться у «списках СБУ».

Надання державної допомоги політв’язням та їх родинам спростить закон про допомогу в’язням Кремля.

27 вересня 2021 року президент України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради як невідкладні три законопроєкти про захист в’язнів Кремля та членів їхніх сімей. Проєкт закону «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей» (реєстр. №6104), а також пов’язані із ним законопроєкти №6105 та №6106 без перебільшення можна назвати довгоочікуваними, адже українські політв’язні на території Криму і Російської Федерації, військові і цивільні заручники в ОРДЛО, їхні родичі, правозахисники чекали на це більше п’яти років.

Проте вони поки що не ухвалені у парламенті. У чому затримка? Ми запитали у голови Об’єднання родичів політв’язнів Кремля Ігоря Котелянця.

У чому важливість законопроєкту президента?

 Тетяна Курманова: Чому ці законопроєкти важливі і як саме вони можуть допомогти політв’язням?

Ігор Котелянець: Законопроєкт, який був нарешті внесений президентом у цьому році, передбачає системну підтримку як для самих політв’язнів, так і для їхніх родин. Чому є необхідність в ухваленні саме такого законопроєкту? Він розширює рамку категорії осіб, які можуть претендувати на певну підтримку. Йдеться, в першу чергу, про громадян, які затримані окупаційною адміністрацією  РФ за політичними мотивам, або які є полоненими, або які є громадськими  заручниками.

Якщо дивитися на ті постанови, які працюють і надають підтримку зараз, то вони спрямовані лише на захист тих осіб, які якимось чином займалися певною громадською активістською діяльністю, виступали на захист України і постраждали саме з цієї причини. Після ухвалення законопроєкту на допомогу зможуть претендувати навіть просто звичайні, цивільні заручники, які не вели якоїсь громадської діяльності, але вони є громадянами України, вони ув’язнені або на окупованому сході, або на території Криму, або на території РФ, і також є жертвами російської агресії. Адже якщо б не було цієї агресії, не було б цих ув’язнень.

• Цей законопроєкт чітко прописує категорії — кого саме ми вважаємо полоненим цивільним заручником, яку саме допомогу і кому ми надаємо. Це матеріальна допомога, на яку можуть розраховувати родини раз на рік, це допомога після звільнення, це психологічна допомога, медична допомога.

Окрім того, він дуже суттєво спрощує отримання цієї допомоги. Наразі існує постанова уряду, згідно з якою Міністерство реінтеграції розглядає заяви родин політичних в’язнів на отримання державної допомоги у 100 тисяч гривень раз на рік. І ми маємо таку ситуацію, що родини мають щорічно звертатися з новими заявами і щоразу доводити, що їх рідна людина перебуває в ув’язненні і що це ув’язнення є політичним.

Чому деякі політв’язні та їхні родини у 2021 році не отримали 100 тисяч грн?

 Тетяна Курманова: Саме тому деякі родини у цьому році не отримали ці 100 тисяч гривень?

Ігор Котелянець: Так, цим законопроєктом визначається інший порядок. Родини, за цим законопроєктом, не будуть кожного року подавати заяви, і поки український громадянин сидить за політичними мотивами, родина кожного року автоматично буде отримувати допомогу. Зараз це не так. Зараз родина кожного політв’язня кожен рік має подавати заяву, цю заяву розглядають члени міжвідомчої комісії, яка працює при Міністерстві реінтеграції, і можуть погодити виділити допомогу, а можуть відмовити. Наприклад, є такий політв’язень як Віктор Шур, якого ув’язнили у 2016-му році. Його звинуватили у тому, що він український шпигун, що він доставляв якусь інформацію українським спецслужбам з Росії, і у 2018,2019,2020-му роках його родині допомогу виділяли. У цьому році родина так само подала заяву, але комісія ухвалила рішення про відмову у виділенні допомоги.

Є ще інша категорія осіб, якій також на сьогодні відмовляють у наданні допомоги. Це категорія звільнених політв’язнів. Йдеться про тих політв’язнів, яких звільнили не в рамках обмінів, а у яких просто завершився термін ув’язнення. Наприклад, 25 грудня минулого року термін ув’язнення завершився у Олександра Шумкова. Він відсидів весь термін, який йому дала Росія, звинувативши його в участі у «Правому секторі». Згідно з постановою, яка діє на сьогодні, він має право отримати одноразово допомогу — 100 тисяч гривень. Це дає можливість людині десь жити, стати на ноги і спробувати влаштувати своє життя. Так от, Олександру Шумкову не надали ці кошти з тієї причини, що у постанові міститься абсолютно дискримінаційна річ: там прописано, що ці гроші можуть отримати лише ті політв’язні, які повернулися і які містяться у «списках СБУ». Що таке «списки СБУ», ніхто не знає. Саме СБУ ніякої інформації про це не надає, говорячи, що ніякі списки вони не ведуть, положення про ведення таких списків нема. Як потрапити в списки СБУ, ніхто не знає, порядку такого немає. Відповідно, це дискримінуючи норма, яка вимагає виконати дію, яку ніхто не знає, як виконати.

• Олександру Шумкову не надали ці кошти з тієї причини, що у постанові міститься абсолютно дискримінаційна річ: там прописано, що ці гроші можуть отримати лише ті політв’язні, які повернулися і які містяться у «списках СБУ». Що таке «списки СБУ», ніхто не знає

Саме з цієї причини не може свої гроші отримати ні Шумков, ні Чирній, який повернувся у цьому році, ні деякі кримськотатарські активісти, які були звільнені, тому що у них завершився термін ув’язнення. І поки що Міністерство реінтеграції ніяких дій для того, щоб усунути цю дискримінаційну норму, не здійснило.

Дуже цікаво, що цієї дискримінаційної норми з самого початку не було. Вона там з’явилася якимось таємничим способом у минулому році. Хто був ініціатором внесення цієї норми про «списки СБУ», ніхто нам відповісти не може — ні в комісії, ні в Міністерстві. Тому ми вимагаємо її скасування, але ідеальним варіантом було б винесення на розгляд Верховної Ради законопроєкту, який би вже поставив крапку у цьому питанні.

• Цієї дискримінаційної норми з самого початку не було. Вона там з’явилася якимось таємничим способом у минулому році. Хто був ініціатором внесення цієї норми про «списки СБУ», ніхто нам відповісти не може — ні в комісії, ні в Міністерстві

Чому невідкладний законопроєкт і досі не ухвалено? 

Тетяна Курманова: Чому його досі не можуть ніяк ухвалити, на вашу думку?

Ігор Котелянець: Чомусь, не дивлячись на те, що президент його подав як невідкладний, його пустили по загальній процедурі. Чому так зробили, ніхто не говорить. По цій загальній процедурі, якщо він без складнощів пройде шлях погоджень серед комітетів, ми можемо розраховувати на його прийняття в кінці січня. Очевидно, що для когось у владі це не є пріоритетом, а якимось питанням, яке вигідно загальмовувати.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS