У разі подальшого вторгнення Росії в Україну світова спільнота лише «стурбованістю» не «відмажеться» — Олег Жданов

Прогнози щодо подальшого вторгнення Росії на територію України обговоримо з військовим експертом Олегом Ждановим.

Ліза Цареградська: Командувач Операції об’єднаних сил України Олександр Павлюк дав інтерв’ю виданню «The Times», де сказав, що подальше вторгнення Росії до України за одним із можливих сценаріїв відбудеться 20 лютого. Звісно, це все припущення, але наскільки такі прогнози для вас видаються об’єктивними і змістовними?

Олег Жданов: Я залишаю це в розряді прогнозів і слово «можливо» тут ключове. Річ у тому, що на сьогодні я пошлюся на головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного, а він ще на початку цієї інформаційної кампанії, яку розгорнули, до речі, ЗМІ Сполучених Штатів (я звертаю на це увагу), сказав, що ми не спостерігаємо формування ударного угруповування. Немає накопичення військ і матеріально-технічних засобів для їх забезпечення безпосередньо на кордонах України. Подивіться, у 20-30 км від нашого кордону, навіть у 200 км від нашого кордону, немає жодного російського військовослужбовця.

Ліза Цареградська: Як зорієнтуватися у інформаційному просторі, де ти не є військовим експертом? Я бачу два табори. Одні говорять, що зараз вже не Друга світова війна, коли можлива операція саме військового наступу силою та боєм, що зараз гібридна війна у всій своїй красі квітне і пахне: хакерскі атаки, розвідувальні чи диверсійні групи, тобто методи, які не передбачають військового відкритого наступу. І разом з тим ми бачимо заяви прем’єра Великої Британії Бориса Джонсона, який говорить про те, що Росія має план «блискавичної війни» на території України, яка навіть може знищити Київ. Як розібратися у цих протилежно-діаметральних думках?

Олег Жданов: Річ у тому, що ніхто не скасовував прописні істини ведення війни. Ви можете все, що завгодно зробити країні — і хакерську атаку, і диверсії, але якщо мета — захопити країну і перетягнути її на свою сторону, то поки чобіт бійця не стане на цю землю і не встромить флагшток з прапором своєї країни, то до тих пір немає результату війну. Неважливо, яка війна — «холодна», «гаряча», гібридна — перемога вирішується звичайним солдатом.

Я б тут ще радив подивитися на політичну складову. У нас єдине місце, де Росія спокійно вбиває наших громадян — це Донбас. Вони кажуть, що їх там немає, і ми, на жаль, мовчазно з цим погоджуємося. Тому у них розв’язані руки і вони там діють так, як їм заманеться. Що стосується решти кордону України, то у будь-якому випадку, у якій би частині цього кордону не відбулася подія, якщо російський солдат перетне цей кордон — це вже офіційна війна, яку вже не приховаєш, як зробив минулий президент у 2014-му році — не став офіційно визнавати факт збройної агресії. А тут вже ніхто не сховає, тому що на цей кордон дивиться весь світ. І як ви думаєте, як повинно відреагувати суспільство? Вже стурбованістю не відмажешся. І ця війна двох самих великих держав на континенті може торкнутися кожної країни європейського континенту. І ООН повинно реагувати. Воно або всіма силами буде тиснути на агресора, або ООН треба розпускати. Тобто тут багато чинників, які у даному випадку вступають в дію.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS