Зараз відчувається покращення у ставленні суспільства до ветеранів та ветеранок — Микитенко

Ветеранка Юлія Микитенко розповіла про свій військовий досвід.

Ведучі

Єлизавета Цареградська

Гостi

Юлія Микитенко

Зараз відчувається покращення у ставленні суспільства до ветеранів та ветеранок — Микитенко
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/11/hr_donbaska_hv-21-11-05_mykytenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/11/hr_donbaska_hv-21-11-05_mykytenko.mp3
Зараз відчувається покращення у ставленні суспільства до ветеранів та ветеранок — Микитенко
0:00
/
0:00

Про рішення звільнитись зі Збройних сил

Юлія Микитенко: Я звільнилась 1 вересня цього року. Це було доволі важке рішення, бо не уявляла свого життя без армії. Відчула, що на цей момент дала Збройним силам все, що могла. Захотілось більшого розвитку, який було варто шукати поза межами армії. Не відкидаю варіант, що колись повернусь в армію. Але хотілось спробувати попрацювати в інших сферах, набратись іншого досвіду. Звільнення з армії — доволі серйозний крок. Коли я звільнялась, в мене було відчуття розгубленості. Я не знала, що мені робити. Якби бюрократичні процедури були менш затягнутими, було б набагато легше.

Про психологічну підтримку ветеранів та ветеранок

Зараз багато волонтерських ініціатив, які безкоштовно надають психологічну підтримку ветеран(к)ам. Як на мене, психологічна підтримка має бути за замовчуванням. Кожному ветерану чи ветеранці після звільнення потрібна якась підтримка, в першу чергу психологічна. Потрібне розуміння того, що він не один зі своїми матеріальними, фінансовими й фізичними проблемами.

Про батька — ветерана Миколу Микитенка

Микола Микитенко — ветеран АТО, який 11 жовтня 2020 року підпалив себе на Майдані Незалежності в Києві, оскільки вже не бачив інших засобів «пояснити, як живемо на фронті, та як захищаємо Україну».

На цю подію тоді ніяк не відреагували, зараз абсолютно нічого не змінилось. Мій батько протестував проти тодішньої політики держави про відведення військ, припинення вогню, проти глухоти влади, відсутності комунікації з громадянським суспільством. Він воював з 2014 року. Для нього було важливо продовжувати відвойовувати наші території, давати відсіч російському агресору. На момент, коли це сталось, політика держави була дуже демократичною щодо Росії. Йому та іншим ветеранам це боліло. Таким чином він акумулював цей біль і запалав.

Про ставлення суспільства

Минулі 2 роки були дійсно важкими. В останній рік я бачу певне покращення у ставленні до ветеранів та ветеранок із боку суспільства. Я пов’язую це зі змінами у владних структурах, зокрема йдеться про Генеральний штаб. Мені ці тенденції до вподоби.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису