Обговорили цю ситуацію з керівником Центру військово-правових досліджень Олександром Мусієнком.
Ірина Сампан: Чи правильно я розумію, що ця справа йде у пакеті «справи Віктора Медведчука»?
Олександр Мусієнко: Я думаю, це очевидні речі. І це ще не кінець, я гадаю, це лише проміжний старт.
Ірина Сампан: Щодо самого Демчишина: У чому полягала ця схема державного фінансування?
Олександр Мусієнко: Загалом, ситуація до 2017 року виглядала наступним чином. Річ у тому, що вугілля для українських ТЕЦ видобувалося і доставлялося із непідконтрольних і тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Це вугілля так званої антрацитової групи, а десь понад 50% українських ТЕЦ потребують для використання саме такого типу вугілля. Це вугілля видобувалося на тій стороні. Там були державні і не тільки державні підприємства, які здійснювали цей видобуток і переправляли його залізницею на підконтрольну Україні територію.
Там були керівники і шахтарі, які цю роботу проводили. Це все було зареєстровано, згідно законодавства України, ба більше, тоді давали статистику того, скільки ці підприємства сплачували податків в державний бюджет. Отака була ситуація. Тобто, не зважаючи на воєнний конфлікт з Російською Федерацією, не зважаючи на те, що Росія зайшла на територію Донецької та Луганської областей, існували такі схеми щодо постачання вугілля, аби забезпечувати енергетичний баланс України.
Проте тут я хочу нагадати висловлювання тодішнього прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який казав, що ми потребуємо цього вугілля для опалювального сезону. Також хочу нагадати, що більшість народних депутатів виступало за те, щоб вугілля з окупованих територій надходило на підконтрольну Україні територію. Це, в принципі, була позиція всієї влади. Тобто сказати, що міністр діяв сам собі на розсуд, виходячи зі своїх якихось міркувань чи побажань, теж не можна. Він впроваджував в дію ті політичні рішення, які були на рівні уряду, парламенту і президента. Це провина всієї влади тоді.
Ірина Сампан: На початку розмови ви сказали, що це може бути тільки початком, що цей клубок може розмотуватися і розмотуватися. Що ви маєте на увазі? Це може призвести до ще якихось підозр чиновникам тодішнього уряду?
Олександр Мусієнко: Я думаю, що кінцева мета — політична, і вона не в тому, щоб притягувати когось з урядовців. Я думаю, що є дві людини, які у цій справі політично цікавлять — це Петро Порошенко і Рінат Ахметов. Це дві людини, з якими зараз у чинної влади є певні незгоди, і це все більше проявляється. Порошенка сприймають як одного з основних опозиційних фігур діючому президентові і одного з основних претендентів у майбутній політичній боротьбі. А пана Ахметова сприймають як найбільшого олігарха, який начебто, на думку влади, намагається вставляти їм палиці в колеса, хоча до недавнього часу так не можна було сказати.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS