Вчити на програмістів, а не шахтарів: як Донбасу відмовитися від видобутку вугілля?
На кліматичному саміті у Глазго Україна долучилася до ініціативи Британії та Канади і бере на себе зобов’язання відмовитись від вугілля до 2035 року. Як це вплине на екологію Донбаського регіону?
Дізнавалися у народного депутата VII-VIII скликань, колишнього голови Держекоінспекції України Єгора Фірсова.
Валентина Троян: Наскільки взагалі реально відмовитися від вугілля для України?
Єгор Фірсов: Я розумію, що для більшості громадян це питання звучить шокуюче — як ми будемо опалювати будинки та інші приміщення? Я сам звик до цього, але, повірте, це реальність, тому що до цього рухається світ. Ця конференція у Глазго і пов’язана з тим, щоб скоротити викиди газів у атмосферу, тим самим зменшити кліматичну катастрофу, яка назріває.
Для України це реальність, тому що, по-перше, вугільна галузь вже не така годівниця, вона збиткова. Уявіть собі, що за останні роки ми витратили більше одного мільярда доларів наших з вами грошей для того, щоб шахти просто функціонували. По-друге, вугілля спалюють не тільки на Донбасі, а скрізь, і, на жаль, воно є найбільш шкідливим для спалювання.
Валентина Троян: Що буде з людьми на Донбасі, оскільки вугільна галузь — це їхні зарплати?
Єгор Фірсов: Колись був телефон Nokia, який випускала Фінляндія, зараз його немає. Є регіон у Фінляндії, який випускав цю Nokia, і зараз цей регіон не такий, як 20 років тому. І є купа прикладів, як змінюється світ. Якщо вугілля — це те, що піднімає економіку, чому ж ми з бюджету дотуємо ці шахти? Тому, що буде з Донбасом, питання складне, але йому потрібно перелаштовуватися на інші сфери. Це тяжко, шахтарям потрібно перекваліфіковуватися на інші роботи, але це реально.
Валентина Троян: Закриття шахт — це дуже тривалий процес, не можна закрити шахту і піти. Чи реально до 2035-го року закрити шахти правильно і перекваліфікувати людей?
Єгор Фірсов: 2035-ий рік — це як дороговказ, якихось санкцій, якщо ми відмовимося від вугілля не у 2035-му році, а, наприклад, 2040-му, не буде. Але це наша мета, до якої ми можемо прагнути. Погодьтесь, що 15-20 років для цього достатньо, це відрізок одного покоління. Щоб одному поколінню потиснути руку, сказати «дякую» і провести на пенсію, а інше покоління перекваліфікувати і вчити не на шахтарів, а вивчити на програміста.
Що стосується інфраструктури, то буде коштувати дорого — закрити шахти. Не можна просто закрити шахти і піти, там має працювати система, яку потрібно побудувати. Тому варто розробляти і затверджувати план того, як нам перейти від старих шахт до нової індустрії.
Валентина Троян: Можливо, ви можете розповісти досвід інших країн, які раніше, ніж Україна, почали відмовлятися від вугілля, почали перекваліфіковувати людей, що працювали на шахтах, і замість гірників готували програмістів?
Єгор Фірсов: Досвідів достатньо. Першими це почали робити у Британії за часів Маргарет Тетчер. Зараз майже вся Європа і навіть Китай почали рух по закриттю шахт.
Варто сказати, що екологія не має кордонів, і якщо будь-який товар буде виготовлено на брудному вугіллі, то цей товар ніхто на європейських ринках не буде споживати. Тому дуже важливо нам йти у ногу з часом і слідкувати за тим, що роблять європейські країни, як вони модернізуються.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS