За останні півроку війна змінилася, зараз відбувається те, чого раніше не було — Воронкова

Які є наразі потреби у військових та як вони реагують на повідомлення про ймовірну ескалацію з боку РФ?

Ведучі

Валентина Троян

Гостi

Наталія Воронкова

За останні півроку війна змінилася, зараз відбувається те, чого раніше не було — Воронкова
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/12/hr_donbaska_hv_za-tyzhden-21-12-05_voronkova.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/12/hr_donbaska_hv_za-tyzhden-21-12-05_voronkova.mp3
За останні півроку війна змінилася, зараз відбувається те, чого раніше не було — Воронкова
0:00
/
0:00

Про це поговорили із позаштатною радницею заступника міністра оборони України Наталією Воронковою.

Погіршення стану військової медицини

Валентина Троян: Ми знаємо, що останні три місяці ви постійно буваєте на фронті і тільки зараз у вас невелика перерва.

Наталія Воронкова: Так, за останні три місяці я тільки півтора тижні провела вдома. На жаль, військова медицина зазнала втрат, тому що з 2018-го вона дуже сильно погіршилася. А саме погіршилася система контролю у військовій ланці медицини на фронті і знизилася якість інструкторів та медиків, як навчають особовий склад. Така у нас кадрова нестача. Тому зараз моя робота, в першу чергу, направлена на те, щоб вирішити цю проблему, і я виступаю ініціатором, коли якийсь підрозділ виходить в зону ООС або має час тренуватися на полігоні, ми беремо професійних інструкторів з Військово-медичної академії, їдемо у підрозділ і навчаємо експрес-методом наші підрозділи. Таким чином намагаємося підсилити їхні знання у тактичній медицині.

Валентина Троян: Із чим пов’язане таке погіршення у сфері військової медицини?

Наталія Воронкова: Це пов’язане із зміною керівників у військовій медицині. З осені 2014 і по кінець 2017 рік військовою медициною керував Верба Андрій В’ячеславович, і, як на мене, це був найуспішніший період для військової медицини, коли дуже багато чого було зроблено. Тому що він сам попрацював військовим хірургом у мобільному шпиталі та знав це все зсередини.

Пізніше прийшов Охонько, який не досить довго затримався, і останній був друг Хомчака — Хоменко Ігор Петрович. На жаль, це був найгірший період у військовій медицині, тому що контроль над військовою ланкою було втрачено, він їздив перевіряти тільки мобільні госпіталі. А військова ланка — це те, що стосується медпунктів батальйонів і вмінь самих бойових медиків.

Зараз у нас нова командувачка з серпня — це Тетяна Миколаївна Сащенко. По-перше, це великий гендерний крок, тому що жінка призначена на цю посаду, і ми маємо великі сподівання на те, що будуть нові кадрові зміни, що люди будуть неси відповідальність за свою роботу.

Чого не вистачає на фронті?

Валентина Троян: Які запаси потрібно оновити через повідомлення про можливий наступ?

Наталія Воронкова: Є препарати, які потрібні на фронті, але їх не може закуповувати Міністерство оборони, для цього потрібно вносити зміни в законодавство. Є деякі засоби, які не включені в перелік. Наприклад, такі засоби, які приходять тільки з гуманітаркою, зокрема, тазова шина. Тими ж банальними тонометрами і пульсоксиметрами Міноборони забезпечує, але вони настільки часто ламаються, що поки їх спишеш, щоб придбати нові, то швидше допоможуть волонтери і привезуть це.

Зараз у таке міжсезоння не вистачає протизастудних засобів, це ніколи не буде зайвим. Міністерство оборони забезпечує цими препаратами, але їх треба набагато більше.

Війна змінилася

 Валентина Троян: Що говорять військові на тлі повідомлень про можливий наступ Росії?

Наталія Воронкова: Дуже би хотілося їм бути забезпеченими якимись більш якісними приладами, зокрема коптерами. Насправді, безпілотні апарати дуже дорогі, але на фронті вони як розхідний матеріал, тому що з тієї сторони дуже добре працюють снайпери і їх постійно збивають. Ба більше, зараз та сторона настільки активізувалася, що коли наші запускають якийсь безпілотник, вони одразу намагаються вичислити того, хто його запустив, тобто оператора. І одразу йде мінометний обстріл того місця, звідки був запущений цей коптер. Такого раніше не було, війна змінилася. І змінилася вона буквально за останні півроку. Росіяни більш прицільно б’ють артилерією, такого раніше не було. Була хаотична стрілянина, а зараз досить прицільна. Обстрілюються постійно командні пункти батальйонів, тилові пункти батальйонів. Якщо в Авдіївку залітає два-три коптери посеред ночі або навіть буває і вдень, і може щось скинути, то, вибачте, такого раніше не було. І занадто гарно, на жаль, працюють снайпера російської сторони.

  • Безпілотні апарати дуже дорогі, але на фронті вони як розхідний матеріал, тому що з тієї сторони дуже добре працюють снайпери і їх постійно збивають

Валентина Троян: За цей тиждень двічі обстріляли Нову Кондрашівку. Місцеві жителі нам розповіли, що з 2017-го року не було таких обстрілів. Що ви можете прокоментувати в цьому контексті?

Наталія Воронкова: Я вам розповім на своєму прикладі. Три місяці тому я ночувала разом в будівлі, яка розташована в 13-ти км від лінії фронту, це вважаєте досить далеко. Це абсолютно спокійне місце, там зазвичай жили розвідники, коли вони відпочивали. Так от місяць тому цей будиночок був розстріляний, туди потрапили 40 снарядів 152 калібру, і з розльотом 70 метрів. Для ствольної артилерії це просто неймовірна робота — в точку. І просто чудо, що при такому потраплянні було тільки шість поранених і лише один загиблий.

Я вам чесно скажу, що останні півроку я почала спати зі світлом. Щоб якщо бігти кудись серед ночі, бачити, куди бігти. Зараз одразу, коли я приїжджаю на фронт, я запитую, де підвал, де медики і куди бігти. Такого не було давно. Я ніде не почуваю себе у безпеці. Вони настільки почали точно працювати, що їх не лякає, що поряд розташовані житлові будинки.

  • Вони настільки почали точно працювати, що їх не лякає, що поряд розташовані житлові будинки

Навіть останнє: 22 листопада було обстріляне Невельське і я була там. І я не розумію, чому наші ЗМІ не говорять, що було зруйновано багато житлових будинків? Люди були завалені, їх витягали в крові з-під плит.

Валентина Троян: В Україні понад 400 тисяч ветеранів бойових дій. Чи знаєте ви про стан їхньої готовності долучитися і знову захищати територіальну цілісність України?

Наталія Воронкова: Я завжди питаю в них, що вони будуть робити, якщо почнеться. Вони завжди відповідають: «Ми своє вже відвоювали». Це спочатку говорить в них образа. Але потім кажуть, що немає куди діватися, потрібно бути йти воювати. Є в цих людей образа на соціальне неприйняття. Вони не відчувають підтримки суспільства, більше того, вони чують багато образ на кшталт «заробітчани» і так далі. Я не кажу, що всі на фронті ідеальні, але якось так виходить, що ображають саме тих, кого не треба ображати.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису