facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

На потреби армії люди дають від 10 гривен до 47 тисяч одноразово, — волонтери

Одна з основних проблем збору коштів – податок, який в Україні повинні сплачувати всі приватні особи, які отримують гроші

1x
Прослухати
--:--
--:--

volonter
Волонтери Ірина Кошкіна та Андрій Книшевич в інтерв’ю Дмитру Тузову розповіли про те, як пересічні українці допомагають армії. Одна з основних проблем збору коштів – податок, який в Україні повинні сплачувати всі приватні особи, які отримують гроші.

“Порошенко сказав, що закон про волонтерську діяльність буде прийнятий, і ніяких податкових претензій до нас не буде”, – кажуть волонтери.“Коли дивишся перекази, суми, які переказують люди на допомогу – хтось 10 гривень, хтось 20 гривень. А бувають суми в 47 тисяч гривень одним переказом. І це – анонімний переказ на приватну картку. Людина переказує через банківський термінал, щоб залишитись анонімною. Тому, що з картки ми можемо встановити прізвище. І таких переказів, і таких людей – багато. І більша частина людей – і ті, хто допомагають грошима, і ті, хто приносять речі, бажають залишатись анонімними”, – говорять волонтери.

ДМИТРО ТУЗОВ: Вы решили создать бесплатную газету для распространения как в зоне АТО, так и для нашей армии. В связи с чем? Нехватка информации?

АНДРІЙ КНИШЕВИЧ: Да. Когда мы первый раз поехали в «Десну», когда еще 11 батальйон, которому первому мы начали помогать, приехали и привезли им медикаменты, бронежилеты, разные вещи, и в подарок часть газет от разных редакций, и увидели, что газеты солдаты расхватали за минуту, и причем еще другие подходили: «А нам? Дайте нам еще?»

И совладелец типографии Олег Свирко, «двигатель» нашей волонтерской группы, он это увидел, и у него сразу родилась идея, что это нужно. А потом уже, когда он ездил в Славянск, он увидел, что и местное население также разгребает эти газеты, и просят еще. Видно, что у них информационный голод, они идут на контакт, они пытаются общаться, слушают, спорят, полемика какая-то идет. То есть, он сразу понял что нужно создавать такую газету, придумали название…

ІРИНА КОШКІНА: Воно попало в мейн-стрім, можна сказати, тому що наша машина прийшла на третій день після звільнення Слов’янська. Вони сиділи без світла, без Інтернету, не те що – без газет. В них розрив шаблонів – тому що в них було російське телебачення, яке їм розказувало про «карателів» і так далі. А ми привезли машину для «Київ-1» (батальйону МВС – ред.). І дві третини того, що ми їм привезли, одразу роздали людям місцевим. І плюс – газети.

А газети люди як побачили – то вони забули за гречку, і за все інше, тому що у них крім «Росії» нічого не було. І у них розрив реальності з тим, що їм вкладають в голову. Тому що їм кажуть, що прийдуть «карателі», а «карателі» прийшли і почали їх годувати, почали розміновувати їхні будинки, почали відновлювати світло, почали організовувати вивіз сміття, тому що сморід такий стояв у місті, що найперше, що просили – це засіб від мух.

АНДРІЙ КНИШЕВИЧ: Причем просили не в городе, а за городом. Тот же Карачун. Говорили, что все усыпано просто трупами. И их не видно, они чуть присыпаны. И невозможно просто жить.

….

ІРИНА КОШКІНА: У нашому випадку краще, як-то кажуть «перебдеть, чем недобдеть». Їде машина з гуманітрною допомогою. На наших блок-постах не мають можливості хлопці знати, до кого вона їде. Перший блок-пост в зоні АТО – тебе зупиняють.   Ти маєш домовитися, що тебе зустрічають. Якщо тебе не зустрічають, можуть бути складнощі.

Волонтерам робити це легше, тому що ми не сковані всією махіною бюрократичною. Я розумію, що нарікають на державу багато. Але ж не можна, керуючись революційною доцільністю, сказати: ми так не робимо, ми робимо інакше. Є закон, Майдан стояв за те, щоб бв закон в країні – в усій і понад усе. А тепер ми починаємо говорити: а, яка різниця, треба, щоб було діло, неважливо, як по закону!

Вони реагують. От вони змінили тендерну процедуру. Але там, крім тендерної процедури, є багато всього. От простий такий приклад. Ми купували футболки хлопцям. На Троєщині їх віддають без націнок – рядові продавці, українці, китайці, в’єтнамці, туркмени. «- Вам в армію? – Ми вам віддаємо по закупочній ціні». І більше того, вони дають контакти постачальника: може, буде десь ще дешевше. Ми телефонуємо виробнику. А він каже: вибачте, ми нічого не можемо вам продати, бо в мене зараз замовлення Мінобоорни, ми працюємо 100% на них. Але, каже, я можу на вас пошити, але я не буду перелаштовувати усе виробництво. У мене абсолютно визначений покрій, абсолютно визначений тип тканини, і це все затверджено, і це все самовільно не можна змінити.

АНДРІЙ КНИШЕВИЧ: Имеется ввиду, что все оборудование занято одним заказом. Если вы что-то хотите взять, могу только это предложить, у меня нет ничего другого. И там цена выше, чем то дешевое, что мы можем найти. Она выше из-за того, что там идут погоны, какие-то карманы специальные, утвержденный Минобороны цвет. Они по 65 грн. А мы находим другие футболки – за гривен 20-25, они без погон, но у них нет футболок! Нет носков нет зубных паст, нет средств от грибка, не у всех есть берцы, не у всех есть сменная форма. То есть, этим надо заниматься. Пока дождешься этого заказа!

Да, это хорошо, что заводы работают. Они это сделают. Когда-то. А надо срочная помощь.

….

ДМИТРО ТУЗОВ: Как вы обеспечиваете прозрачность процесса? Это важно для людей которые перечисляют деньги.

АНДРІЙ КНИШЕВИЧ: Я изначально сказал, что я буду отчитываться. Я не хочу, чтобы возникло хоть какое-то подозрения, что я деньги куда-то не туда трачу. Я в файле, который у нас открыт в общем доступе на страничке в Фейсбуке, в каждой новости я публикую ссылку на отчет с приходом и затратами средств.

ІРИНА КОШКІНА: Ми вийшли на такий графік, що декілька машин ми відправляємо раз на 2 тижні – приблизно. Це вантажні мікроавтобуси. І декілька легкових машин, в яких найдорожче спорядження, оптика.

І якщо не дай Бог, що, то гречка – жалко, але не так. А якщо це тепловізори, інфрачервоні біноклі – це дороге обладнання, тому воно розкидане по декількох машинах.

Ми ще займаємося набором добровольців. Це окрема тема.

Зараз найпростіший спосіб, який вигадали наші «умільці» з бронежилетами, везуть сталь, броньовану, це двері – фінські пластини найбільше зараз везуть. Українські заводи, які їх виготовляють, завалені замовленнями з Міноборони. У Львові є завод.

АНДРІЙ КНИШЕВИЧ: Там простая технология, не обязательно делать на заводе. Поэтому есть заводики которые тоже это делают. Там качество нужно проверять.

АНДРІЙ КНИШЕВИЧ:Сейчас уже не так сильно все «шифруются» – после того, как пошла борьба за волонтеров, против того, чтобы пришла к ним в итоге налоговая и сказала: давайте нам 17%.

Те, кто делает бронежилеты, они и раньше имели какой-то бизнес, делали какие-то товары, и имеют опыт с налоговой. Поэтому они и сейчас уже перестраховываются. Сейчас им проще стало работать – они чувствуют, что все будет хорошо.

Две недели назад в Министерстве обороны президент сказал, что надо на законодательном уровне депутатам что-то с этим делать, потому что мы понимаем, что это проблема.

ІРИНА КОШКІНА: Ми всі розуміємо, що якщо 1 січня 2015 року до мене прийде податкова і попросить у мене 17% з волонтерської діяльності, то я подзвоню хлопцям з батальйону «Київ-1» чи «Київ-2» (сміється…). І підніметься країна! Ви розумієте – підніметься країна! Коли дивишся ці перекази, суми – хтось 10 грн., хтось 20 грн., а буває 47 тисяч грн. одним переказом. Анонімний переказ на приватну картку, людина переказала через банківський автомат для того, щоб лишитися анонімною.

І багато таких жертводавців. Більша частина людей – і ті, хто допомагає грошима, і ті, хто приносить речі, бажають залишатися анонімними.

 
Поділитися

Може бути цікаво

«Взимку важче застосовувати БпЛА»: яка ситуація на Покровському напрямку нині

«Взимку важче застосовувати БпЛА»: яка ситуація на Покровському напрямку нині

Як фото страждань стали валютою: Леся Литвинова про права пацієнтів під час війни

Як фото страждань стали валютою: Леся Литвинова про права пацієнтів під час війни

Європа зруйнувала себе пацифізмом, поки РФ озброювалася. Нове інтерв'ю Дениса Капустіна, командира РДК

Європа зруйнувала себе пацифізмом, поки РФ озброювалася. Нове інтерв'ю Дениса Капустіна, командира РДК

Синхронізація зусиль задля ветеранів: якою буде підтримка у 2026-му?

Синхронізація зусиль задля ветеранів: якою буде підтримка у 2026-му?