До війни пан Дмитро був професором історії, викладав її у одному з донецьких ВНЗ. З міркувань безпеки ми не розголошуємо його прізвище, оскільки воно вже давно фігурує у так званих “розстрільних списках” ДНР. Зараз він тренує бійців Української резервної армії з рукопашного бою. На полігоні під Києвом живе по кілька днів, потім повертається до Львова, де викладає зараз історію вже іншим студентам. Говорить, що за ці півроку через його вишколи пройшло більше тисячі бійців. Звісно, що від Градів вміння битися не рятує, але завдяки таким вишколам у добровольців є можливість навчитися чомусь, що потім, можливо, врятує їхні життя.
У цій розмові багато говоримо про історію. Пан Дмитро намагається дивитися на сучасність через призму своїх знань. Каже, що проблема українців у тому, що вони нічого не забувають, але й нічому не вчаться.
