Ілюстративне фото з відкритих джерел
Світлана Біла: Президент Володимир Зеленський повідомив про наслідки цілеспрямованого масованого удару, завданого Росією в ніч на 3 лютого. Ракети та дрони пошкодили об’єкти енергетичної інфраструктури в кількох областях України. Водночас Володимир Зеленський уточнив, що робота української переговорної команди буде скоригована. У який спосіб?
Адже буквально напередодні Дональд Трамп знову заявив, що Володимир Путін пообіцяв йому не атакувати енергетику та міста України протягом тижня. Однак диктатор Путін, попри ці заяви, здійснив масовану атаку на енергетичну інфраструктуру та міста України, застосувавши всі наявні засоби. Це красномовно свідчить про реальну цінність переговорів із Росією та перспективи досягнення миру дипломатичним шляхом.
Людмила Покровщук: Завтра відбудуться перемовини делегацій в Абу-Дабі, і те, що дії будуть скориговані з урахуванням подій, що сталися, є цілком закономірним — інакше й бути не може.
Адже президент Дональд Трамп, ми всі це пам’ятаємо і бачили, ще минулого тижня, наприкінці тижня, заявив про наявність домовленості з Володимиром Путіним щодо енергетичного перемир’я. Водночас не було уточнено, з якого саме моменту воно мало діяти. Якщо виходити з того, що перемир’я почалося з моменту заяви президента Трампа, то на сьогодні воно, формально, мало б залишатися чинним.
Водночас Росія заявила про обмеження до 1 лютого, що також викликає питання — чому саме до цієї дати. З огляду на те що на 1–2 лютого були заплановані перемовини, які згодом перенесли, можна припустити: Росія, розуміючи неминучість переговорів, заздалегідь готувалася до чергових ударів по Україні.
Тому ми можемо заявити лише одне: такі дії Росії свідчать про те, що вона зовсім не налаштована просуватися ані в переговорному треку, ані, тим більше в ухваленні політичного рішення, про яке всі ми говоримо, — політичного рішення щодо припинення вогню.
Переговорні групи, які розпочинають роботу вже завтра, виходять на третій раунд перемовин. З того, що вже заявила Росія, відомо: до Абу-Дабі вирушає та сама делегація з тим самим, єдиним мандатом — мандатом щодо територіального питання.
Наша делегація їде з широким мандатом. Американська сторона, як ми розуміємо, у переговорному процесі намагається шукати консенсус між двома сторонами. Водночас Росія, як бачимо, не змінює склад своєї делегації й не розширює її мандат, зокрема політичний мандат на припинення вогню. Делегація, яка вирушає на переговори, знову зосереджуватиметься лише на технічних питаннях, про що й говорить американська сторона, — якщо, звісно, взагалі вдасться дійти до обговорення припинення вогню.
Але в усіх залишається одне питання — коли буде досягнуто припинення вогню. Саме це питання слід адресувати виключно Росії, адже ми розуміємо, що саме російська сторона гальмує цей процес.
Людмила Покровщук: Україна заявила, що на сьогодні гарантії безпеки вже відпрацьовані. Ми знаємо про публікацію у Financial Times, бачили всі три фази. Генеральний секретар Марк Рютте сьогодні навіть із трибуни Верховної Ради заявив, що гарантії безпеки були напрацьовані. Ми також розуміємо, що йдеться, найімовірніше, про той період, який був зафіксований у Парижі, коли Стів Віткофф — представник президента Трампа — заявив, що блок гарантій безпеки для України не просто перебуває на завершальній стадії, а вже завершений.
Тож якщо ці гарантії дійсно завершені, то постає логічне питання: що саме тоді залишається предметом обговорення?
А що ж стосується Росії? Фактично ми вже бачимо відповідну реакцію. З’явилася заява сенатора Ліндсі Грема: він звернувся до Дональда Трампа, наголосивши, що з огляду на масований обстріл України з боку Росії — з урахуванням сильних морозів і того, що Україна серйозно потерпає від енергетичної кризи, штучно створеної Російською Федерацією, — ці дії були умисними.
У зв’язку з цим Ліндсі Грем закликає Дональда Трампа розпочати процедуру передачі Україні ракет Tomahawk. Він також зазначив, що спроби «достукатися» до Росії дипломатичними методами не дали результату, адже до неї неможливо достукатися. Тому, за його словами, варто розглянути застосування інших методів. Наразі він безпосередньо звертається до президента Трампа з пропозицією перейти до таких альтернативних дій.
Усе ж заява, яку зробив Дональд Трамп, потребує більшої чіткості. Хотілося б почути від президента Сполучених Штатів конкретну позицію: якщо відбувається така атака, якими будуть дії американської сторони. Адже, як відомо, між США та Росією відбувалися двосторонні перемовини щодо енергетичного перемир’я. Ми про них не знали й дізналися лише з брифінгу самого Трампа.
Тому справді виникає багато запитань до американської сторони. Хотілося б, щоб у межах комунікації між Україною та США, а також у процесі контактів Сполучених Штатів із Росією, вся відповідна інформація доводилася до української сторони. Зокрема, щодо енергетичного перемир’я — про існування такого рішення ми не були поінформовані.
Саме тому й з’явилося багато запитань: з якого моменту мало діяти енергетичне перемир’я, коли й за яких умов воно повинно було завершитися. На сьогодні запитань значно більше, ніж відповідей. Водночас ми маємо факт: Росія здійснила масований обстріл, причому напередодні переговорного процесу. І це сталося навіть попри те, що було відомо про візит Марка Рютте до України та його виступ у Верховній Раді. Росія все одно пішла на ці дії.
Людмила Покровщук: Своїми діями росіяни фактично демонструють лише одне — вони повністю не погоджуються ані з тими гарантіями, ані з тим переговорним процесом, який нині триває. А технічну групу, яку вони надсилають, ми ж добре розуміємо, навіщо вони відправляють. Це своєрідний реверанс у бік американської сторони, щоб створити враження, ніби вони щось роблять. З якою метою? Лише для того, щоб затягувати процес, як вони роблять завжди.
Вони надсилають переговорну групу без розширеного мандату, яка не спроможна ухвалювати рішення, окрім обговорення окремих технічних питань або, знову ж таки, гуманітарного треку.
До речі, щодо гуманітарного треку: голова нашої делегації Рустем Умєров уже заявив, що справді опрацьовується напрям обміну полоненими. Тобто ми можемо простежити певну ретроспективу — це нагадує ті переговори, три раунди яких відбулися в Стамбулі. Тоді процес зайшов у глухий кут, однак було запущено гуманітарний трек.
На сьогодні Росія намагається реалізувати, по суті, той самий сценарій, демонструючи американській адміністрації, що переговори нібито тривають: мовляв, опрацьовуються якісь технічні моменти. Як це зазвичай буває, вони шукають «коми», переставляють «крапки», але жодного політичного рішення щодо припинення вогню Росія, як ми бачимо, ухвалювати не збирається. Її мета — просто затягувати процес.
У цій ситуації й нам, і нашим європейським партнерам, вочевидь, варто по-іншому ставити питання перед адміністрацією Білого дому та президентом Дональдом Трампом — так, як це зараз зробив Ліндсі Грем. Якщо вже сенатор Грем звертається до Трампа, то, можливо, доцільно підтримати його ініціативу й чітко наголосити: варто розглядати більш жорсткі методи впливу.
Адже доки Росія не ухвалить політичного рішення про припинення вогню, подальше обговорення суто технічних питань поступово втрачатиме будь-який сенс. З часом переговори знову можуть зайти в глухий кут. Саме цього, по суті, Росія й прагне — максимально затягнути переговорний процес, а далі вже як складеться.
У Трампа незабаром розпочнуться активні виборчі перегони, з’являться інші виклики, він може переключитися на внутрішні чи зовнішні питання. А Росія тим часом продовжуватиме імітувати переговорний процес: десь щось обговорюватимуть у переговорних групах, пропонуватимуть нові формати, створюватимуть видимість руху.
Людмила Покровщук: Сьогодні, як ніколи, важливо діяти рішуче. З урахуванням того, що всі ключові напрями вже відпрацьовані — Україна підготувала бачення і щодо економічного відновлення, і щодо військового напряму, і щодо гарантій безпеки. Обговорювалися питання гарантій і в межах «коаліції охочих», і зі Сполученими Штатами. Фактично на сьогодні єдине відкрите питання — це позиція Росії.
Тому зараз, як ніколи, необхідно жорстко й чітко говорити з адміністрацією Білого дому, щоб щодо Росії були застосовані більш рішучі заходи, які реально спонукатимуть її до ухвалення політичного рішення про припинення вогню.
Такі важелі впливу існують — і в Сполучених Штатів, і в Європи. Принаймні Європа могла б почати з ефективного адміністрування санкцій, які вже були ухвалені. Санкцій проти так званого тіньового флоту Росії запроваджено достатньо, але вони фактично не виконуються. Ми бачимо, як цей тіньовий флот безперешкодно курсує: Іспанія супроводжує судна, Франція — ми пам’ятаємо, з якою надією сприймали блокування одного з них — зрештою відпускає його, посилаючись на норми міжнародного морського права.
Водночас Росія не дотримується жодних норм і правил. Тож закономірно постає питання: як можна апелювати до міжнародного права у випадку з Російською Федерацією — державою, яка системно ігнорує будь-які зобов’язання та правила.
Світлана Біла: Щодо трьох кластерів безпеки важливо розуміти, що Україна вкладає в поняття гарантій. Під час розмови з українськими журналістами президент Володимир Зеленський чітко пояснив, що гарантії поділяються на три кластери: «Коаліція охочих», ЄС і США.
Найпроблемнішим залишається саме американський блок, оскільки він визначає бачення завершення війни. За словами одного американського дипломата, Трамп хоче короткострокового миру навіть ціною довгострокової нестабільності. Він каже, що гарантує безпеку, але при цьому демонструє Путіну, що йому байдуже на безпеку України. Як наслідок, самі гарантії виглядають доволі сумнівними.
Наскільки це відповідає дійсності ?
Людмила Покровщук: Трамп по-іншому розуміє міжнародні відносини і зовсім по-іншому підходить до дипломатії, ніж ми звикли раніше. У нього принципово інше мислення: головне для нього — укласти угоду.
Неважливо, наскільки довготривалою чи короткостроковою буде ця угода; важливо, щоб вона існувала, і бажано, щоб медійно це виглядало ефектно. Наприклад, Трамп посередині, з одного боку Путін, з іншого — Зеленський, і всі щось підписують. А як довго і наскільки ефективно ця угода працюватиме — питання окреме.
Приклад Гази демонструє це добре: тоді все звучало красиво на папері, але зараз на місцях відбуваються складні процеси, які показують, що реальне виконання угоди далеко не таке просте. Тому й процес опрацювання деталей займає багато часу і вимагає уваги до численних нюансів.
Особливо цікаво спостерігати за реакцією європейських партнерів. Чому вона саме така? На жаль, наразі Європа не може забезпечити ті гарантії, які потрібні Україні. Історично так склалося, що безпекову «парасольку» їм надають Сполучені Штати, і зараз у європейців просто не вистачає часу для її переформатування. Тому вони змушені орієнтуватися на США і постійно звертатися до них щодо гарантій безпеки.
Наприклад, ми знаємо, що Європа завжди потребує гарантій безпеки для свого контингенту, і це впливає на її позицію щодо України.
Враховуючи специфіку підходу Трампа, на сьогодні залишається більше запитань, ніж відповідей. У розмовах він уникає брати на себе велику відповідальність. США сьогодні допомагають Україні лише на рівні розвідки та логістики, і поки що це практично весь їхній прямий внесок у процес.
Якщо говорити про три кластери безпеки, тут цікаво звернути увагу на матеріал Financial Times, який виділяє три фази гарантій. Якщо порівняти їх із п’ятою статтею НАТО, вони частково відповідають її принципам. Досягнення згоди з американцями та європейцями навіть у такому форматі вже було б значним кроком, адже європейська сторона повністю підтримує ці три етапи, які раніше були озвучені.
Але ключове питання залишається за американською стороною. Ми не знаємо, наскільки серйозною буде їхня присутність. Дональд Трамп до останнього намагається домовитися з Путіним і водночас реалізує власні стратегічні цілі — наприклад, відтягнути Росію від Китаю. Його конфлікт із Китаєм впливає на взаємини з Російською Федерацією, а Україна та наші гарантії безпеки від цього лише потерпають.
Саме через невизначеність Трампа, його «маятникову» політику щодо Росії, виникає недовіра до того, наскільки гарантії будуть ефективними. Саме тому ми наполягаємо, що ці гарантії мають бути ратифіковані Конгресом США. Адже навіть якщо зміниться президент, такий документ залишатиметься чинним і забезпечуватиме реальні механізми безпеки для України.
Ми знаємо, що в США те, що підписували попередні президенти, Дональд Трамп вже не сприймає. Наприклад, між адміністрацією Байдена та Україною у 2024 році була підписана безпекова угода, але Трамп її не хоче виконувати. Подібна ситуація є й з іншими країнами, де він теж відмовляється дотримуватися раніше укладених домовленостей.
Саме тому сьогодні кожен пункт гарантій потрібно ретельно «протискати», щоб забезпечити їхнє ухвалення, особливо ратифікацію Конгресом. Водночас старт виборчого процесу в США та внутрішньополітична складність можуть зіграти роль на користь України: є шанс заручитися реальними гарантіями та пройти процедуру ратифікації.
Політика в США завжди змінюється. Коли дивишся на заяви Трампа, здається, що ситуація безвихідна, особливо у 2025 році. Але потрібно ставити «три крапки» і рухатися далі, відстоюючи власну позицію та продовжуючи роботу над гарантіями безпеки.
Нагадаємо, у ніч на 3 лютого Росія здійснила комбінований удар по Україні з застосуванням ракет різних типів повітряного, наземного базування та ударних БпЛА. ППО знешкодила 450 цілей ворога з 521 запущеної. Зафіксовано влучання 27 ракет та 31 ударних БпЛА на 27 локаціях. Під атакою були вісім областей. Окупанти переважно били по енергетиці.
Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії