Ілюстративне фото з відкритих джерел
Світлана Біла: Перший так званий «мирний план» містив 28 пунктів, але його скоротили до 19. Президент Трамп заявив, що залишилося лише кілька пунктів, щодо яких сторони досі не дійшли згоди, і що США продовжать контакти з Києвом і Москвою, аби усунути ці розбіжності. Чи можемо припустити, про які саме пункти йдеться та на які поступки потенційно могла б піти кожна зі сторін, зважаючи на те, що Москва публічно заявляє про небажання на них погоджуватися?
Тарас Семенюк: Ви знаєте, основні питання за цими пунктами мали б обговорюватися президентами. Це питання території та гарантій — два пункти, які президенти мають обговорити особисто. Ймовірно, саме тому їх винесено за дужки, хоча вони активно обговорюються в кулуарах. Зараз приблизно на 80 відсотків узгоджені всі позиції проєкту документа, а ключові пункти, на мою думку, будуть вирішуватися під час обговорення на рівні президентів.
Світлана Біла: Чи є шанс, що Росія продовжить обговорення плану без тих пунктів, які ви згадали? І чи може Київ відійти від своїх «червоних ліній»?
Тарас Семенюк: Навряд чи Київ відходитиме від власних червоних ліній, оскільки вони закріплені в Конституції. Київ виступає як суб’єкт міжнародного права в цих переговорах. Тобто як країна, не якою грають, а як держава, яка має певну роль у загальній концепції так званої гри. Тому Київ не відступатиме, адже ці лінії, особливо щодо територій і статусу окупованих земель, є принциповими. Київ не може визнати їх російськими, і навряд чи це коли-небудь станеться, оскільки Конституція прямо забороняє будь-які подібні офіційні рішення.
Світлана Біла: А що ви скажете про пункт щодо скорочення чисельності українських Збройних сил?
Тарас Семенюк: Там обговорюється цифра у 800 тисяч. Але це питання важливо комунікувати саме військовим, тому що мені складно оцінювати, яка повинна бути ефективна кількість ЗСУ. Треба розуміти й 800 тисяч, і мільйон військових українці мають утримувати самостійно. Наскільки країна здатна забезпечувати таку кількість військовослужбовців, має визначити військово-політичне керівництво.
Читайте також: З «мирного плану» прибрали пункт про амністію для воєнних злочинців — Стефанішина
Світлана Біла: Чи є шанс хоча б на досягнення тривалого перемир’я? Адже дехто вже стверджує, що дипломатичні зусилля зайшли в глухий кут. Вчора ми, навпаки, підбивали підсумки й говорили, що це стало помітною перемогою українських дипломатів. Водночас мир на неприйнятних умовах, як ви зазначили, для Києва повністю виключений.
Тарас Семенюк: Очевидно, що мир на неприйнятних умовах означає капітуляцію. Це абсолютно зрозуміло всім. Мир може бути лише на консенсусних умовах. Тобто неприйнятні умови означають, що Київ не має голосу. А Україна перебуває в позиції, яка має голос і може висловити його саме зараз. Не може бути ситуації без наших умов. Це розуміють і американці.
Хоча з самого початку виглядало так, що Віткофф пропонував свою модель бачення. Тобто план обговорювався без України. Те, що було прийнято і з’явилося у ЗМІ згодом, це про те, як не має процес працювати. І саме тому він був введений у правильне інституційне русло. Саме роль інституції важлива в переговорах. Йдеться про Марка Рубіо, який додав певного конструктиву у процес. Раніше виглядало так, що конструктиву взагалі не було, а це означало б серйозні неприємності.
Бо все, що робиться за межами інституцій, це завжди певна самодіяльність, яку й продемонстрував Віткофф. Його плани намагалися врятувати, «відбілити». Але загалом такі плани не пишуться «на колінцях». Вони не перекладаються в чаті GPT, як це було з версією, яку запропонували росіяни.
Коли працюють офіційні представники, люди наділені інституційною владою, тільки тоді можна досягати якогось бажаного результату.
Читайте також: «Ми зараз не наближаємося до мирного плану, а віддаляємось», — Шлінчак про «плівки Віткоффа» та його логіку
Тарас Семенюк: Україна не підписуватиме мирну угоду, якщо не буде розуміти, що вона не залишиться сама в разі чого. Ми неодноразово доводили, що Росія не дотримується взятих на себе слів та зобов’язань.
Наприклад, Путін сьогодні сказав, що він готовий підписати письмово, що Європі нічого не загрожує. Чи віримо ми в це? Очевидно, що ні. Тому що той же Путін перед повномасштабним вторгненням говорив, що він не має бажання і не буде вдиратися на територію нашої держави, бо «українці їм брати». Що було далі, ми всі прекрасно бачимо. Тобто слова Путіна потрібно розуміти навпаки, у дзеркальному відображенні.
Підпис Путіна найменше вселяє певну надію на краще. Тому гарантії безпеки залишаються єдиним інструментом того, що ми будемо захищені. Гарантії безпеки — це в першу чергу ми самі, наша армія, економіка, вчасна сплата податків, а також реакція цивілізованого світу на будь-яку агресію. Якщо немає попередження цієї агресії, то агресор робитиме все, що хоче.
Цивілізований світ стоїть перед складним випробуванням, адже хочуть питання відповідальності за агресію знівелювати. Сьогодні стоїть питання трибуналу чи репарацій з російських арештованих грошей. Була пропозиція, щоб Росія не платила за свою агресію Україні, а ці кошти вони поділили між собою. Таким чином благословляється майбутня агресія.
Адже це свідчитиме про те, що Росія не матиме жодних наслідків та відповідальності щодо свого злочину. Це колапс всього міжнародного права. Це означатиме, що воно не працює. І це формування абсолютно іншої моделі, яку хоче Путін, «моделі агресії»: коли право сили домінує над силою права. Будь-яка країна, маючи сильну армію, зможе погрожувати сусідній державі або ж здійснювати агресію через якісь історичні чи інші претензії.
Гарантії безпеки базуються на можливості реакції на потенційну агресію країни, яка хоче розвʼязати війну.
Читайте також: Ми в найбільшій політичній кризі з лютого 2014 року — Валерій Пекар
Світлана Біла: Хотіла б також запитати про поведінку самого Трампа. Якщо пригадати, він неодноразово змінював строки: спершу заявляв, що досягне миру за 24 години, пізніше — протягом трьох місяців. Ми бачимо нинішню ситуацію. Чи можливо, що він узагалі може відійти від цього процесу? Або чи існує сценарій, за якого президент США втрутиться у нього більш серйозно?
Тарас Семенюк: Зараз не виглядає, що президент Трамп може втрутитися більш серйозно. Єдине, на що залишається сподіватися, що санкції, про які він оголосив, він їх запровадить. Нагадаю, що санкції повинні були запровадити 21 листопада, але Росія завжди робить все для того, щоб їх відтермінувати. І Дональд Трамп йде на це. Він на це реагує.
Складається враження, що Трамп інколи рятує самого Путіна та його репутацію замість того, щоб рятувати репутацію міжнародного права і своєї країни. Тому тут складно говорити й прогнозувати взагалі, як може діяти Дональд Трамп. Багато слів, але мало кроків.
Світлана Біла: Як російська пропаганда використовує мирний план Трампа? Наскільки це є для них «помічним» для продовження війни?
Тарас Семенюк: Росія робить все для того, щоб відтягнути момент серйозних санкцій. Росіяни включаються на тому рівні, коли досягається певний пік запровадження санкцій. РФ майстерно вміє впливати на позицію Трампа і змінювати її.
Але з іншого боку, це означає, що Росія боїться таких санкцій. Бо якби не боялися, вони б так активно не реагували на цю історію. Вони б не протидіяли. Росіяни розуміють, що санкції можуть вдарити по них особисто і це буде боляче для їхньої економіки. Тому вони включаються на повну, щоб уникнути запровадження санкцій.
Читайте також: Корупціонери на переговорах мали б захищати країну, а захищатимуть себе — Микола Давидюк
Нагадаємо, українська й американська делегації 23 листопада зустрілися в Женеві й обговорили скандальний мирний план, який, серед іншого, передбачав відмову України від НАТО, передачу Росії територій Донеччини та Луганщини, які вона не окупувала, а також обмеження чисельності ЗСУ. Після потрапляння тексту документа в медіа, президент Володимир Зеленський заявив, що на Україну чиниться важкий тиск.
Однак у процесі переговорів у Женеві «мирний план» щодо завершення війни в Україні скоротивсяз 28 до 19 пунктів, повідомили західні ЗМІ. Які саме пункти були вилучені — не уточнювалося, але «найчутливіші» питання залишили на розсуд президентів США та України.
Президент США Дональд Трамп підтвердив, що у «мирному плані» кілька пунктів викликають розбіжності. Для їхнього вирішення його спеціальний представник Стів Віткофф зустрінеться в Москві з президентом РФ Володимиром Путіним, а міністр армії США Ден Дрісколл – з українцями.
Водночас Україна очікує на візит президента Володимира Зеленського до США для фіналізації «мирного плану».
Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: