Ілюстративне зображення з відкритих джерел
Світлана Біла: Наскільки суттєво удари РФ по морських портах уже вплинули на фактичні обсяги експорту агропродукції. Ми можемо говорити про системне зниження, а не тимчасові збої?
Денис Марчук: Важливо, щоб порти працювали, адже це безпосередньо впливає на позицію України як продовольчої держави у світі. На початку повномасштабного вторгнення ворог зупинив наш експорт через Чорне море. У період збирання нового врожаю в Україні накопичилися значні перехідні залишки.
Ми були змушені переорієнтуватися на малі порти, зокрема дунайські, однак обсяги експорту суттєво скоротилися. Це, безумовно, призвело до економічних втрат для аграрних господарств і для України загалом, оскільки країна фактично втратила значну частину валютного виторгу в надзвичайно складний період. Водночас серйозних втрат зазнав і світ, адже багато країн ще не повною мірою усвідомили, наскільки продовольча безпека залежить від постачання українських зернових та олійних культур. Саме в той період світові ціни зросли більш ніж на 15%, що суттєво сколихнуло ринок.
Ворог розуміє, що з урахуванням тривалості війни, економіка України значною мірою наповнюється коштом аграрної продукції. Були періоди, коли до 70% українського експорту становила саме аграрна продукція. Відповідно, значна частина ВВП і валютного виторгу формується аграрним виробництвом.
Нині, коли Україна завдає серйозних ударів по їхньому ключовому фінансовому ресурсу — нафтогазовій системі та тіньовому флоту, — росіяни атакують те, що забезпечує економічну стійкість нашої держави. Фактично це призводить до часткового призупинення експорту з портів Великої Одеси, зокрема суден, які перевозять українське продовольство. Уже сьогодні це відображається на зменшенні обсягів постачання і порушенні контрактів.
У цьому сезоні ми демонструємо значно нижчі показники експорту. Перший фактор був пов’язаний із погодними умовами, через які товаровиробники затрималися з польовими роботами. Однак нині ситуація додатково ускладнилася внаслідок атак на портову інфраструктуру — не лише на порти Великої Одеси, а й на малі порти на Дунаї.
Якщо говорити про поточну ситуацію, то минулого року в цей самий період Україна вже експортувала близько 21 мільйона тонн зернових культур. Наразі цей показник становить трохи більше ніж 14 мільйонів тонн. Водночас найскладнішим у цій ситуації є те, що гинуть люди. Саме тому для нас як для держави надзвичайно важливо, щоб наші партнери почули звернення, які лунають і від президента, і від Уряду, і від представників України, що перебувають за кордоном та ведуть комунікацію з міжнародними партнерами. Одещина критично потребує посилення протиповітряної оборони, насамперед для захисту людських життів і водночас для створення умов для стабілізації експортного постачання.
Від цього безпосередньо залежить виконання соціальних гарантій та забезпечення продовольством країн, які його потребують. Українська продукція постачається до країн Азії, Африки та Близького Сходу, і мільйони людей там на неї очікують.
Ми розуміємо, що Росія такими діями створює не лише проблеми всередині України, а фактично здійснює продовольчий тероризм, унеможливлюючи своєчасне постачання продовольства до країн, які від нього залежать.
Світлана Біла: Наскільки є серйозними зараз репутаційні втрати для України на світових аграрних ринках через форс-мажори, пов’язані з війною? Чи готові міжнародні покупці надалі працювати з нами в умовах постійних ризиків? Чи можна сказати, що є переорієнтація контрактів на інших постачальників?
Денис Марчук: Відсутність можливості своєчасно виконувати контракти призводитиме до їх розірвання або припинення, а також до застосування штрафних санкцій і сплати пені. Цим неодмінно користуватиметься наш ворог. Росія намагатиметься зайняти ці ринки замість України.
Подібна ситуація вже мала місце у 2022 році, коли Росія частково перехопила наші постачання на африканському континенті. Ймовірно, це один із напрямів, який вони намагатимуться реалізувати і зараз, створюючи штучні труднощі для української експортної системи.
Що стосується втрат, то вони є неминучими. Уже сьогодні ми відчуваємо зростання вартості страхового забезпечення, а також зниження внутрішніх цін. Зокрема, обмежився експорт, а соняшникової олії з портів Ізмаїльського регіону, що призвело до падіння цін. Це, своєю чергою, спричинятиме додаткові втрати, адже зростає вартість страхування та ускладнюється логістика.
Якщо експортні потоки будуть переорієнтовані з морських портів на автомобільні маршрути або на Дунай, це означатиме додаткові витрати, які ляжуть на плечі товаровиробників. У результаті вони отримуватимуть нижчу ціну за свою продукцію.
Світлана Біла: Україна разом із Молдовою обговорювала альтернативні маршрути після російських ударів. Наскільки такі маршрути можуть якось скомпенсувати морський експорт?
Денис Марчук: Попри умови, в яких працює весь український бізнес і суспільство під час війни, українські аграрії в цьому сезоні зібрали зернових культур на 3,5 мільйона тонн більше, ніж торік. Станом на сьогодні вже намолочено 57,5 мільйона тонн зернових.
З цього обсягу щонайменше близько 40 мільйонів тонн необхідно експортувати. Наразі вже експортовано 14 мільйонів тонн. Ми розуміємо, що щомісячні відвантаження мають становити не менше ніж 4–5 мільйонів тонн до початку нового маркетингового року, аби повністю реалізувати продукцію та вчасно звільнити елеватори для нового врожаю.
Пропускна спроможність дунайського напрямку в найкращі періоди становить понад 2 мільйони тонн на місяць, ще близько 1 мільйона тонн забезпечує залізнична логістика. Це важлива альтернатива, але вона не вирішує загальної проблеми повноцінного експорту, який має стабільно сягати близько 5 мільйонів тонн щомісяця.
Саме тому сьогодні надзвичайно важливо, щоб наші партнери чули й усвідомлювали: відсутність української продукції на світових ринках призводитиме до глобальних змін у ціноутворенні, що може спричинити серйозні соціальні потрясіння. Європа, зокрема, навряд чи зацікавлена в зростанні міграційних потоків до країн єврозони, адже нестача продовольства з України може стати одним із чинників таких процесів. Саме тому в цій ситуації ключовими мають бути партнерські відносини та спільна відповідальність.
Денис Марчук: Загалом, якщо говорити про експорт, то у 2024 році Україна, експортувавши аграрну продукцію, заробила 24,8 мільярда доларів. Це найбільша частка валютного виторгу з усього обсягу українського експорту. Очікування на цей сезон — отримати щонайменше не менше.
Це фактично зароблені кошти, які держава може спрямовувати на оборону країни. Відповідно, від обсягів експорту аграрної продукції напряму залежить обороноздатність України. Ідеться не лише про загальнодержавний рівень, а й про економічну спроможність кожного окремого аграрного господарства, громади, в якій воно працює, а також про наповнення районних, обласних і центрального бюджетів.
Світлана Біла: Який сценарій можна вважати позитивним для українського агроекспорту у 2026 році?
Денис Марчук: Безумовно, позитивний сценарій полягає в мирних переговорах, підписанні відповідного договору, припиненні бойових дій та подальшому розширенні можливостей залучення портової інфраструктури в Україні. Нагадаю, що в Миколаївській області є потужна портова база, яку можна було б використовувати для збільшення обсягів експорту з території України.
Водночас надзвичайно важливо, щоб стабільно й ефективно працювала українська залізниця. Це особливо актуально з огляду на виклики, з якими ми стикаємося з початку нового року. Йдеться про наміри «Укрзалізниці» підвищити тарифи на перевезення аграрної продукції.
Слід нагадати, що українські аграрії вже сьогодні сплачують найвищі тарифи у своєму класі перевезень. Для порівняння, металургійні та будівельні компанії платять значно менше. Якщо ж метою є збереження фінансової спроможності «Укрзалізниці», доцільно було б щонайменше підвищити тарифи для металургів і будівельного сектору до рівня, який нині сплачують товаровиробники. Такий підхід був би справедливим і став би сигналом довіри до аграріїв, що вирощену продукцію можна буде реалізувати без додаткових бар’єрів.
Паралельно ми працюємо з нашими партнерами в межах «коридорів солідарності», через які українська продукція транспортується через кордони Румунії, Польщі, Угорщини та Словаччини. Комунікація з ними є непростою, однак ці механізми дали змогу забезпечити рух постачання. Відповідно, аграрії прикордонних регіонів отримали додаткові можливості для розширення своєї присутності на ринках через ці логістичні шляхи та змогли уникнути затримок із реалізацією продукції.
Напередодні Різдва в Ізмаїльському районі Одеської області офіційно ввели в експлуатацію ділянку дороги Т1607 в межах населених пунктів Кілія — Вилкове. Місцеві жителі чекали на введення дороги в експлуатацію майже 40 років.
Про це повідомив голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер.
Голова ОВА розповів, що під час зустрічі зі старостою та жителями громади також обговорили питання меліорації земель і подальшого розвитку сільського господарства.
Окремо посадовець поінформував про ситуацію з транспортним сполученням на півдні області через ворожі атаки на міст у районі Маяків. Наразі рух в обох напрямках поступово стабілізується, ситуація — на контролі, запевнив чиновник.
Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії