Чому великим українським компаніям варто звернути увагу на те, що постять їхні працівники у Facebook?

Дослідження ініціативи  «Як не стати овочем» прокоментує її засновниця Оксана Мороз.

Оксана Мороз: Ми брали не просто великі компанії, а компанії, які визнавалися найкращими роботодавцями у 2018-2019 роках, аби мати переконання у тому, що вони вкладаються у підготовку своїх співробітників. Тому що ми робили це дослідження, виходячи з гіпотези, яку хотіли перевірити – чи є залежність від того, яка у людини освіта та соціальний статус, в її рівні інформаційної гігієни.

Ми брали компанії, в яких апріорі понад 500 співробітників. Сюди потрапили всі банки, всі мобільні оператори, «Нова Пошта», «Сільпо», «Coca Cola» – всі компанії, які мають широкий штат, давно функціонують на ринку і є відомими брендами.

Зокрема, при перевірці ми використовували гіпотезу, що 50% українців черпають інформації новинного характеру з соціальних мереж, зокрема з Facebook. Тому ми в кожної компанії відібрали 50 сторінок їхніх співробітників, які не займають топові позиції, і досліджували, що вони транслюють у зовнішній світ через свої сторінки. Це доволі непоганий зріз по інформаційній гігієні, тому що це не просто те, що людина думає, а це те, чим вона ділиться.

І ми виявили, що 53% від тих людей, яких ми досліджували, не дотримуються інформаційної гігієни. А це означає, що люди постять фейки, і навіть не видаляють їх зі своїх сторінок, коли такі пости сам Facebook маркує як фейки. Також люди постять посилання на сайти-сміттярки, які взагалі не є медіа і спеціалізуються на фейках і маніпуляціях. І дуже важлива складова – ми досліджували, чи публікують люди результати проходження тестів, якими кишить Facebook і які спеціалізуються на тому, щоб красти персональні дані людей. Це був, до речі, найбільша жахаючий показник, тому що людина не просто сама пройшла тест, а ще його опублікувала, відповідно, стимулювала інших так само його проходити. Причому ці платформи проходження тестів чесно пишуть у своїх угодах про те, що вони збирають дані для онлайн-маркетингу, і не тільки людини, але й всіх її друзів. І це абсолютна несвідомість, коли людина не читає ці угоди і ділиться даними.

Однією з цілей цього дослідження було підняти дискурс всередині суспільства і серед великих компаній стосовно необхідності навчання медіаграмотності всередині таких компаній. Тому що топ-менеджер, коли читає фейки, якими кишить інтернет, дивується тому, що хтось в них вірить, а виявляється, що кожен його другий співробітник не просто в це вірить, а й поширює цю інформацію.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.