Олександр Мацука: Ми майже 30 років беремо участь у миротворчих місіях. Через миротворчі контингенти пройшли 44 тисячі наших військових та поліціянтів. За цей час Україна взяла участь у 26 місіях ООН. Попри те, що у нас менше людей, ніж у традиційних постачальників персоналу, ми дуже помітні у світі. На жаль, ми не часто про себе розповідаємо, не вміємо собою пишатися.
Усі знають про Сребреницю, коли у 1995 році боснійські серби влаштували геноцид. Ніхто не говорить про Жепу — такий самий анклав, в якому були боснійці в оточенні сербів, який захищав український батальйон. Українці не відступили, пішли на переговори, не здали анклав, не дали боснійським сербам зробити те саме, що вони зробили у Сребрениці. Але про це ніхто не говорить.
Ми багато чому навчилися. Це великий потенціал для країни. Думаю, в ООН це розуміють також. Коли доходить до криз, приходять до нас, а не до когось іншого.
Я прихильник ідеї миротворчої місії на Донбасі. Для того, щоб нам її добитися, треба чітко усвідомлювати самим, чого ми від цього процесу хочемо. Для України важливо на якомусь етапі встановлювати тимчасову адміністрацію на колишніх окупованих територіях для інтеграції цих територій в Україну. Нам треба думати про хорватський досвід: цивільна адміністрація, яка реінтегруватиме ці території. Це на етапі повернення.
Росіяни нині не погодяться, щоб будь-які миротворчі сили стояли на кордоні. Ці місії не закінчують війну. Вони починаються тоді, коли сторони конфлікту розуміють, що війною вони вже нічого не вирішують.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
0