На початку ХХ сторіччя у Франції був магазин «Мелітопольська черешня», про неї в Європі знають давно — Малюк

Це перша українська ягода, яка отримає таку реєстрацію і матиме право на визнання в Євросоюзі — повідомляє інформаційно-аналітичний портал Агропромислового комплексу України. Остаточно зареєструвати Мелітопольську черешню обіцяють наприкінці липня.

Нагадаємо, у грудні 2019 року «Гуцульська овеча бриндзя» стала першим українським продуктом, що має географічне зазначення. Раніше Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє запроваджувати в Україні власні географічні зазначення. Президент Зеленський підписав його 9 жовтня 2019 року.

Чим унікальна мелітопольська черешня і чим вона відрізняється від інших видів черешні, ми запитали в заступниці директора з наукової роботи Мелітопольської дослідної станції садівництва Тетяни Малюк.

Тетяна Малюк: В Європі вже давно знають мелітопольську черешню, але вона не мала чіткого географічного зазначення. Адже ще на початку ХХ століття у спеціальному розчині вона доставлялася у Францію, де був навіть магазин, який називався «Мелітопольська черешня».

Черешня має давній історичний аспект на Мелітопольщині, і взагалі з цієї культури навіть розпочалося активне заселення і розбудова нашого міста, адже колись давно, понад 150 років тому, наш край був мало придатний для життя взагалі. Сюди були заслані революційно налаштовані громадяни, оскільки тут були суворі умови: морозні зими, дуже сухі жаркі літа, суховії, нестача води. Нас раніше навіть називали маленькою Сахарою, бо в околицях Мелітополя дуже багато піщаних ґрунтів.

І ми завдячуємо нащадкам гугенотів, а також нащадкам угорського короля, які потрапили на нашу землю і які з Європи привезли саджанці плодових культур. Вони вирощували ці культури, і черешня показала в нашому суворому краї так добре, як не показала жодна інша культура. Черешня майже не потребувала зрошення, і головне, вона давала можливість накормити селян плодами, які мають дуже гарні смакові властивості. Адже це теплолюбна культура, вона любить теплі ґрунти, такі як пісок. Тут майже нічого не росло, тому що на пісках не хочуть рости культури, а черешня добре росте на піщаних ґрунтах.

Але наші піски незвичайні і не на кожному піску виросте черешня. Ми маємо справу з так званим «похованим» чорноземом. Внаслідок дій Льодовикового періоду під майже метровим шаром піску розташовується досить потужний шар чорнозему. Ось — пісок, який черешня полюбляє, він добре прогрівається, там добра аерація, а підстилка то чорноземна в нас, і тому це дерево має добре живлення. І в таких от суворих для когось умовах, але добрих для неї, вона і сформувала свій добрий смак.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.