Парламент ухвалив в цілому законопроєкт про виключення з Кримінально-процесуального кодексу норм про депутатську недоторканність. Ще 3 вересня Верховна Рада проголосувала за скасування депутатської недоторканності. Відповідні норми були виключені з Конституції. Але у КПК залишилися статті, відповідно до яких депутату можна оголосити підозру, притягти до відповідальності і заарештувати тільки за погодженням парламенту. У КПК також містилися норми про те, що стосовно депутатів не можна проводити обшуки та інші слідчі дії. У жовтні група депутатів від «Слуги народу» подала законопроєкт про виключення цих положень. Відповідно до нього, узгоджувати всі процесуальні дії щодо народного депутата повинен не парламент, а генеральний прокурор.
Крім того, за законопроєктом з КПК виключаються всі норми про недоторканність. Замість них туди включили положення про те, що «народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу та наклеп».
У Центрі протидії корупції називають проголосований нардепами законопроєкт «фейковим» та заявляють, що він створює монополію на відкриття кримінальних проваджень.
Згідно з проголосованим законопроєктом, стверджують в ЦПК, генеральний прокурор отримує монополію на відкриття кримінальних проваджень щодо нардепів. Тобто лише одна людина в країні може внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що означає залежність початку розслідування щодо нардепа від доброчесності чи зайнятості генпрокурора.
Що означає зняття «фактичної» недоторканності та чи не буде після цього влада концентруватись лише у руках генпрокурора? Про це ми поговорили з експертом громадської організації «Слово і діло», кандидатом юридичних наукОлександром Москалюком.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.