Про це поговорили із політичним аналітиком «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Петром Бурковським.
Якщо порівнювати рейтинг Володимира Зеленського з іншими президентами, які були до нього, то йому вдається тримати досить високий рівень довіри громадян. Щоправда, зараз вже можна з упевненістю сказати, що його рейтинг нині вдвічі менший, ніж той, який був у другому турі президентських виборів.
Це, очевидно, наслідок як об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Щодо об’єктивних, то ми бачимо, що у світі відбуваються процеси, які торкаються і нашої країни, що мають негативний вплив. А суб’єктивні – це помилки самого президента та його оточення.
Ще рано оцінювати, наскільки коронакриза вплине на рейтинг Зеленського. От коли ми вийдемо з карантину, тобто захворюваність піде на спад, тоді можна буде провести дослідження.
Володимир Зеленський — це перший президент, у якого в руках сконцентрована законним чином вся повнота державної влади. Тобто його фракція є більшістю у парламенті, а такого не було в жодного президента. З його людей або з тих людей, яких йому підібрали, складається Кабінет Міністрів. Тобто з такими важелями, які він отримав, можна було зробити багато чого. Але він розпорядився цими важелями зовсім не так, як хотілося б більшості його виборців. Частина виборців, які голосували за Зеленського, критикують його за те, що він нічого не досяг по Донбасу, частина не побачила очікуваного зростання добробуту і люди не побачили тієї своєрідної «справедливості», яку пропонував Зеленський — «прийде весна, саджати будемо». Як виявилося, якщо жити по закону і в демократії, то виконати цю обіцянку дуже важко, якщо не продовжувати реформи судової системи і прокуратури.
Коли він став президентом, він не усвідомлював того масштабу проблем, які є на цьому напрямку, не усвідомлював, що Україна може багато чого не допускати, але зрушити з місця процес одноосібно не може. І тут має бути воля двох сторін, щоб прийти до якогось рішення. Проте з того, що ми бачимо – зустріч у Парижі, підготовка до зустрічі у Берліні, ця спроба створити консультативну групу з «ДНР» та «ЛНР» — говорить про те, що президент делегував цю частину людям, які взяли на себе зобов’язання досягти миру. Насправді, я зараз бачу, що тема війни Зеленському зовсім нецікава і він не бажає цим займатися, адже не хоче нести на собі тягар відповідальності за продовження війни чи за її припинення. І він намагається перекласти цю відповідальність на плечі інших людей, які були обрані українським народом. І в цьому полягає найбільша загроза, коли люди, не несучи жодної політичної відповідальності перед громадянами, вирішують долю подальшого виживання і розвитку держави.
Очевидно, що Зеленський – наш черговий урок після Ющенка, після Януковича та Порошенка. Урок в тому, що коли ми йдемо на вибори і голосуємо, треба робити більш зважений вибір, не вірити тому, що можна побороти бідність, бандитам – тюрми, а з Путіним можна зустрітися на півдорозі і домовитися про мир. Це знову урок для українських виборців, наступного разу вони вже не будуть голосувати за такого, як Зеленський.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.