Поважати науковців — це не брехати про підвищення зарплат: Ірина Єгорченко про довічні стипендії

2 вересня на розгляд Кабінету міністрів мали винести затвердження проєкту указу президента про призначення довічних державних стипендій видатним діячам освіти. Серед них є батько президента Олександр Зеленський.

Проте це питання зняли з розгляду Кабміну.

Водночас низка ЗМІ 3 вересня поширила інформацію про, що «Зеленський присвоїв довічну стипендію власному батьку», а пізніше ці матеріали були відредаговані або прибрані взагалі.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль розповів, що список довічних стипендій, у якому є батько президента Олександр Зеленський, буде розширюватися.

Про це він написав у Facebook.

Глава уряду каже, що отримав лист-звернення від «трудового колективу Криворізького Державного університету економіки й технологій». За його словами, у своєму листі освітяни висловили незадоволення тим фактом, що уряд не розглянув питання про подання на призначення довічної державної стипендії батькові президента Олександру Зеленському.

У листі повідомили, що «трудовий колектив нібито неодноразово вносив подання на призначення стипендії», починаючи з 2017 року, та просить «забезпечити об’єктивну оцінку заслуг Зеленського, виходячи зі здобутків і досягнень претендента».

«Через неочікуваний медійний резонанс хочу прояснити позицію уряду для уникнення спекуляцій: у середу, 2 вересня, проєкт про призначення довічних стипендій освітянам був відкликаний для доповнення списків претендентів.

Закликаємо трудові колективи вищих навчальних закладів протягом двох наступних тижнів подати списки кандидатів на державні стипендії, аби уряд ухвалив рішення до 1 жовтня — Дня працівника освіти. Уряд прагне, щоб усі визначні діячі освіти отримали відповідну відзнаку від держави», — написав Шмигаль.

Чи дійсно такий медійний резонанс навколо цієї теми можна вважати «неочікуваним», як про це зазначив Денис Шмигаль, враховуючи, що йдеться про батька президента? Про це ми поговорили зі старшою науковою співробітницею Інституту математики Національної академії наук та активісткою руху «Дисергейт» Іриною Єгорченко.

Ірина Єгорченко: Насправді це нормально. Коли людина йде в публічність, вона має розуміти, що стане об’єктом якогось інтересу, так само як і її родина. Тут нічого не поробиш, так у всьому світі й це необхідно враховувати.

Щодо самої стипендії, то вся система українських державних нагород, стипендій, державних премій, народних артистів глибоко викривлена. Я б, якщо чесно, це все скасувала раз і назавжди, щоб про це забути. Але в нас зарплати настільки невеликі, що, отримуючи певні нагороди, ти можеш претендувати на вищу пенсію і так далі.

Ця стипендія, про яку йдеться, була запроваджена у 90-ті роки, коли було зовсім сутужно, зокрема видатним діячам науки, культури. Зараз, мені здається, що взагалі не варто говорити про призначення цих стипендій людям, які працюють.

Так, у нас невеликі зарплати у професорів, але пенсія плюс ця зарплата – це вже не таке сутужне становище. Цю стипендію, на мій погляд, варто призначати людям, які не працюють, не можуть працювати, є заслуженими й перебувають у важкому фінансовому становищі. І грандіозна хибність наших оцих стипендій, звань – це квота.

Публічно розповідається, що це найзаслуженіші люди, а насправді є якісь квоти, за якими подають на стипендії двох-трьох людей. Але не завжди в даній установі є заслужені люди. У нас немає рейтингу, де б ми по всій країні обирали найбільш заслужених людей. Розмови про те, що подав колектив університету, не є дуже коректними. Адже у нас понад три сотні вишів і тисячі шкіл. І що дали ці стипендії вчителям і викладачам з кожного навчального закладу? Ні. Може з кожного інституту Академії наук? Ні. Там подали 20 чи 50 цих стипендій.

За яким критерієм обирали криворізький, не дуже провідний, університет? Навіть серед моїх знайомих викладачів, вчителів, науковців, старших за 70 років, є набагато більш видатні люди, але ніякої мови немає про те, щоб цим людям призначити якісь стипендії.

Варто додати, що повага до науки абсолютно не у стипендіях. «Повага» до науки визирає з цієї грандіозної брехні, де розповіли, що нібито молодші наукові співробітники отримують 19 тисяч гривень, а насправді вони отримують 6 чи 7 тисяч, якщо повна ставка, бо в бюджет не заклали це підвищення. Ми бачимо тут неповагу: добре, в держави немає грошей, але навіщо нам брехати?

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS