Прапор ніколи не перевертали догори дриґом, це історичні спекуляції — геральдист Андрій Гречило

Говорили зі співавтором малого Державного Герба України, головою Українського геральдичного товариства, доктором історичних наук, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка Андрієм Гречилом.

Андрій Гречило: Поява сучасного поняття українських національних кольорів відбувалася упродовж останніх 200 років. Цей процес пов’язаний з національно-визвольними рухами. Перші згадки про поєднання двох кольорових смуг — синьої та жовтої — маємо з революції «Весни народів» 1848 року в Галичині. Прапори апелювали до історичної традиції Галицько-Волинської держави: золотого лева на синьому полі. За похідними цих кольорів почали використовувати синьо-жовті барви як національні українські. Чи скоріше русинські, на той час в Галичині.

Згодом ця практика поширилася на Буковину, Наддніпрянщину. Під час української революції 1917-1921 років практика була утверджена як державна, загальноукраїнська. З іншим баченням, притаманним для Наддніпрянської України.

• Це вже була романтизація українського пейзажу: блакитне мирне небо і золотий пшеничний лан.

Таке гуманістичне трактування кольорів пришвидшило їхнє поширення в усіх українських землях та на місцях компактного проживання українців та українок в Російській імперії.

• Всеукраїнське визнання та юридичне затвердження синьо-жовтого прапора започатковане 1918 року.

Його позитивно сприйняли у 1917-1918 роках. Не було жодних зауважень. Зараз починаються дивні спекуляції, що тоді ніби прапор перевертали догори дриґом. Якраз тоді у Києві його чітко зафіксували: верхня смуга — блакитна, нижня — жовта. Оскільки блакитний вигорав на сонці, у проєктах Конституції УНР прописали термін «синьо-жовтий». Такий прапор затверджували ЗУНР, Карпатська Україна.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS