Серед згаданих будівель — «Дитячий світ» на Дарниці, НДІ, які збереглися ще з радянських часів, старі кінотеатри та палаци культури. Розмова з мистецтвознавицею Діаною Клочко.
Діана Клочко: Була вже така хвиля зносу радянських пам’ятників. Хотіли стерти пам’ять про той час. Виявилося, що руйнуючи пам’ятники та пам’ятки, ми впроваджуємо практику нищення. Це амбівалентна річ. Її стосовно модернізму досліджують в Європі також.
Знищуючи матеріальну культуру, ми не розв’язуємо проблему раціонально. Це тонка річ. В Італії навмисно залишили деякі об’єкти, побудовані у часи Муссоліні. Вокзал у Мілані, до прикладу. Все, що стосується пам’яті, треба вивчати.
Інше питання — радянське будівництво загалом не відрізнялося високими технологіями. Споруди потребують ремонту і зносилися. Це несподіваний поворот.
Якщо ми їх зафіксуємо у тому стані, який є зараз, отримаємо можливість попрацювати з цим матеріалом. Відчуття, що є типовим, а що унікальним, стосовно модернізму, треба виробити. Типова забудова модернізму також має значення. Цей модернізм уже ніколи не повториться. Ми це бачимо у сучасній забудові, яка вже інша. Проблема: що відібрати, щоб залишити, а що вже знаходиться у жалюгідному стані й навіть не має естетики руїни.
Треба зважати на досвід інших країн. Руйнування павільйону «Квіти України» призвело до початку усвідомлення того, що робити з епохою, яка відходить. Що зберігати, а що має бути остаточно зруйнованим. Але щоб що там з’явилося? ТРЦ, ще одна «свічка» з квартирами?
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS