Олег Саакян: Те, що було обіцяне, внесене. Але суперечностей навколо документу це не зменшує: стосовно конфліктів інтересів, вибірковості, визначення, хто ж саме називатиметься олігархом.
Складно сказати, як виводили суму у 84 мільйони доларів, якою формулою користувалися. Ця сума дозволяє підвісити на гачок не тільки топ-10 прізвищ українських, а більше людей: латифундистів, місцевих олігархів. Із ними можна буде боротися, але не за допомогою цього закону, а за допомогою рішучості, РНБО.
Документ є не правовим, а більше політико-правовим. Цим пакетом розписуємося у тому, що державні інституції, які мали б займатися профільною політикою, — АМКУ, суд, слідство тощо, — вони не працюють. Таким чином вводимо ручне керування цією сферою. Президент бере все у свої руки, має РНБО під боком і підміняє собою усі ці інституції.
Я скептично налаштований, що документ пройде парламент. Не тільки через те, що у парламенті значно представлені олігархи, але й через те, що опозиція у цьому бачитиме загрозу переслідувань для себе.
У цьому пакеті є декілька класних ініціатив, які безвідносно до самої ідеї деолігархізації, мали б в Україні відбуватися: унормування лобізму, фіксація зв’язків з олігархічними структурами політиків, вихід на певні елементи антимонопольного законодавства.
Є вірогідність, що законопроєкт зможемо побачити у сесійній залі за два тижні.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS