Олена Новікова
Смолій є ставлеником попередньої влади, тому дратував нинішню — Зубрицька
1 липня пресслужба Нацбанку повідомила про те, що очільник НБУ Яків Смолій написав та подав президенту Володимиру Зеленському заяву про звільнення у зв’язку з відставкою за власним бажанням. Причиною цього рішення Смолій назвав «систематичний політичний тиск».
Ведучі1
2 липня президент Володимир Зеленський зареєстрував у Верховній Раді проєкт постанови про звільнення глави Національного банку України Якова Смолія.
Того ж дня фінансовий комітет підтримав президентський проєкт постанови про звільнення Якова Смолія з посади очільника НБУ. Тепер за документ мають проголосувати нардепи у сесійній залі.
Між тим аналітичний та медійний відділи фракції Слуга народу підготували для депутатів тези – як коментувати відставку Якова Смолія. Основні тези оприлюднило видання «Бабель» – в документі приводять заяви, які можуть пролунати від противників відставки, і бажані відповіді на них. Так, на порівняння України з Венесуелою чи Ліваном треба відповідати, що це безпідставно, що рівень аргументації опонентів викликає сором, запевняти, що принцип незалежності Нацбанку є беззаперечним для фракції. А також – що відставка Смолія не є спробою зробити приємно Ігорю Коломойському.
Чому в «Слузі народу» є непереборне бажання звільнити нинішнього очільника центрального банку, ми спробували розібратися із політологинею, директоркою Інституту громадянської освіти НаУКМА Людмилою Зубрицькою.
Людмила Зубрицька: Насправді, ситуація полягає у наступному: Смолій був призначений ще у лютому 2018 року, умовно кажучи, це кадр попередньої влади. Він свого часу був заступником Гонтаревої і потім став очільником НБУ. Зрозуміло, що це не кадрове рішення нової влади, тому, аби поширити вплив на всі інституції, вони намагаються посадити свої кадри на такі важливі напрямки.
НБУ – дуже важливий інститут, але його незалежність контролюється МВФ, і він постійно наголошує на тому, що Нацбанк має бути незалежним. І саме наявність Смолія як представника колишньої влади і створювала таку незалежність Нацбанку для МВФ.
Крім того, і це те, про що говорять джерела самого Нацбанку, що там був доволі довгий конфлікт між Смолієм і очільником Ради НБУ Богданом Данилишиним. Постійно працювати і жити в цьому конфлікті доволі складно. Також на Смолія почався тиск з боку уряду, з боку парламентарів, і ми чули критику, що монетарна політика центрального банку була провальною. Усі ці фактори просто зібралися до купи.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
