Про те, що напередодні КСУ виніс таке рішення, повідомило виданню «Дзеркало тижня» джерело у керівництві Верховної ради. Звернення щодо конституційності подала група депутатів від фракції «Опозиційна платформа — За життя».
Журналісти видання наразі наголосили: одним з наслідків цього рішення, коли воно набере чинності, стане скасування відповідальності суддів, які ухвалювали рішення проти активістів та громадян під час Євромайдану. Те, що КСУ визнав статтю неконституційною, підтвердила «Дзеркалу тижня» Мар’яна Гайовська-Ковбасюк, керівниця управління комунікацій КСУ та міжнародного співробітництва. Однак більше інформації та формулювання мотивувальної частини вона наразі надати не може, пообіцяла, що пізніше дані будуть на сайті суду.
Чим керувався Конституційний суд, коли виносив таке рішення, ми обговорили з експертом з конституційного права Богданом Бондаренком.
Богдан Бондаренко: Наскільки зараз відомо з позиції самого Конституційного суду, вони визнали неконституційною цю статтю на підставі статті 8 Конституції України. В Україні діє принцип верховенства права, і одним з його елементів є принцип правової визначеності, який проявляється також у тому, що норма, яка встановлює певні правила поведінки, що регулює або забороняє Кримінальний кодекс, має бути чіткою, зрозумілою і такою, що не передбачає двозначного трактування.
У чому складність коментування цього питання? По-перше, зараз ще немає тексту рішення. Але якщо припустити, що КСУ виходив виключно з порушення тексту 375 статті КК – принципів верховенства права, то тут є дві ремарки. Перша – можна погодитися з КСУ у тому, що ця стаття дозволяє двояке трактування. Не можна чітко визначити, чи завідомо неправосудне рішення дійсно було саме завідомо неправосудним. Але з іншого боку, треба визнати, що величезна кількість положень Кримінального кодексу і взагалі українського законодавства містить оцінювальні поняття, які дозволяють подвійне трактування.
Найголовніше: положення цієї статті взагалі були мертвими, навіть з точки зору статистики по кримінальних провадженнях. За попередні два роки були відкриті близько 700 кримінальних проваджень, а повідомлень про підозру було 2 чи 3. Треба говорити, що стаття сама по собі була недієвою. І тут виникає питання: чому ж така величезна кількість кримінальних проваджень була відкрита і не закривалася протягом тривалого часу? Просто відкривати кримінальні провадження за цією статтею було елементом тиску на самих суддів. Це правда. Тобто положення цієї статті можна було використовувати як на благо, так і не зовсім. Тому питання неоднозначне.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
? якщо у вас Android
? якщо у вас iOS