У 2012 році в Криму навіть «не пахло» сепаратизмом, це підтверджують дані соціологів — Лієв

У 2014 році в ніч на 27 лютого будівлю Верховної Ради Криму та будівлю Ради міністрів півострова захопили російські військові. З тих пір розпочалася окупація та згодом і анексія кримського півострова.

Ведучі

Тетяна Курманова

Гостi

Олександр Лієв

У 2012 році в Криму навіть «не пахло» сепаратизмом, це підтверджують дані соціологів — Лієв
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/02/hr-drivetime-2020-02-26_lyev.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/02/hr-drivetime-2020-02-26_lyev.mp3
У 2012 році в Криму навіть «не пахло» сепаратизмом, це підтверджують дані соціологів — Лієв
0:00
/
0:00

Що змінилося в Криму за шість років і чому так мало згадують про Крим не в річницю, ми запитали в колишнього міністра курортів та туризму АРК Олександра Лієва.

249028920.jpg
Олександр Лієв Громадське радіо

Олександр Лієв: Тема Криму останні чотири роки згадується все менше і менше. Причина у тому, що інформаційна політика і взагалі політика держави стосовно Криму не системна як назовні, так і в середині нашої країни. На жаль, чиновники, певно, забувають, що Крим – це не територія, а люди — 2,5 мільйона громадян України. За даними соціологів, у тому числі Центру Разумкова ще, у 2012 році у Криму ніяким сепаратизмом і «не пахло». Але кримчани потрапили під дуже шалений каток найкрутішої пропаганди у світі, адже ця пропаганда – це такі інститути, встояти перед якими може мозок не кожної людини.

Кримчани потрапили під дуже шалений каток найкрутішої пропаганди у світі, адже ця пропаганда – це такі інститути, встояти перед якими може мозок не кожної людини

З цим треба працювати, зокрема, і на самій окупованій території. За весь цей час жодного разу ніхто: ні попередній президент, ні сьогоднішній, ні голова уряду  не робили звернень до кримчан. Це треба робити щотижнево, пояснюючи кожну нашу дію: чому ми припинили постачання енергоносіїв і що саме ми хотіли цим досягти, чому ми не можемо відновити постачання води на окупований півострів і так далі.

Я щоденно спілкуюся з кримчанами. І за моїми спостереженнями, проукраїнські настрої не збільшилися. Десь є зменшення якогось антиукраїнського настрою, який був у проросійських радикалів, але збільшення проукраїнських настроїв я не бачу. Я навпаки спостерігаю нерозуміння того, що ми робимо, нерозуміння того, яка наша стратегія.

До 2014 року пріоритетом в економіці Криму були п’ять напрямків: туризм, сільське господарство, розвиток транзиту, розвиток соціальної сфери і екологічний розвиток. Ці пріоритети змінилися, бо туризм на окупованій території практично неможливий. Там основний потік туристів – з країни окупанта і зовсім невеличкий потік туристів з материкової України, які не можуть жити без Криму, і я їх розумію, бо це для них життєво важливе питання. Майже 100 тисяч українців все одно їдуть в Крим для оздоровлення. А раніше – 4,5 мільйони.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.