Говорили з виконувачем обов’язків керівника експертної групи з питань позашкільної та інклюзивної освіти МОН Віктором Сальковим і головою правління ГО «Соціальна синергія» Маріанною Онуфрик.
Віктор Сальков: У будь-якому випадку, заклад освіти та форму здобуття освіти обирають батьки. Це їхнє конституційне право.
Спеціальний заклад освіти має дві форми: спецшкола та навчально-реабілітаційний центр. Вони відрізняються профільністю, забезпеченням реабілітаційними послугами. Навчально-реабілітаційні — для молодших учнів. При всіх школах є гуртожиток (пансіон). Батьки мають право, проживаючи в одній громаді, повезти дитину в іншу. У вихідні та під час канікул дитина має перебувати з родиною.
За заявою батьків дитина може навчатися у школі, яку вони оберуть, зі створенням для цього необхідних умов. Але якщо у громаді немає педагога, що спеціалізується на інклюзивній освіті, це буде неможливим. Проблема у нестачі фахівців. Але є випадки, коли громади знаходять таких педагогів.
Спеціально створені інклюзивно-ресурсні центри проводять комплексну психологічно-педагогічну оцінку дитини й видають рекомендації щодо її індивідуальної освітньої траєкторії. Яка потім буде реалізовуватися у закладі, який обрали батьки.
Із децентралізацією утримання спецшкіл та фахівців для інклюзивних класів для місцевих бюджетів у громадах — дороге. Складно доносити керівництву громад розуміння сервісів через потребу окремо взятої дитини.
Під час освітнього процесу учителю допомагає асистент. Тьютор надає супровід під час інклюзивного навчання, він є асистентом дитини.
Маріанна Онуфрик: На сайті Міністерства освіти і науки є цитата пана Шкарлета, у якій йдеться, що діти з порушеннями розвитку мають отримувати послуги у профільних спеціальних школах та центрах. Без альтернативи. Категоричне ствердження.
У закладах інституційного догляду навчається 17 200 дітей, 25 тисяч отримують освіту в інклюзивних умовах. Лишається 68 тисяч дітей з інвалідністю, які не увійшли у жодну статистику. Діти, які навіть не мають складних порушень розвитку, залишаються поза системою освіти. МОН їх не бачить.
Є факт, що у спецшколах навчаються діти без інвалідності. Що вони там роблять? Не поодинокі випадки, коли їх направляють туди новостворені ІРЦ.
Нещодавні дослідження показали, що, до прикладу, у Дніпропетровській області, у 41% випадків діти потрапили у заклади інституційного догляду за направленнями ІРЦ. У Волинській області у 30% у такі спецшколи скеровують дітей сімейними групами.
Для розвитку інклюзивної освіти сьогодні нема політичної волі, на місцях у цьому прекрасно орієнтуються.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS