Віола Бурда
Олена Зайцева
У яких умовах живуть українські паралімпійці в Токіо, хто їх супроводжує та як вони готувалися до змагань?
Протягом першого дня Паралімпіади в Токіо українські спортсмени та спортсменки виграли 8 медалей: 1 золоту, 5 срібних і 2 бронзові.
Ведучі1
Гості1
Розмова з генеральною секретаркою Національного паралімпійського комітету України Оленою Зайцевою.
Олена Зайцева: Зараз маємо п’яте загальнокомандне місце і друге — за кількістю медалей. Ми мріяли про золото. Хотіли більше золотих нагород. Утім, вважаємо, що перший день вдався.
Наші спортсмени живуть у будинку № 2 у Паралімпійському селищі Ігор-2020. Займаємо з сьомого по дев’ятий поверх. Є кімнати, що адаптовані під потреби людей на візках. У нас 28 таких спортсменів та спортсменок. Є проблеми з трансферами. В Японії нема транспорту з пониженою підлогою, тому спортсменів на візках транспортують маленькими авто з підіймачами. Різні спортбази з різних видів спорту розташовані не в одному місці. До найближчих потрібно до 20 хвилин їхати автобусом. До тих, що найдалі, а це велотрек, шосейна траса, — три години їзди. Тому частина спортсменів та спортсменок, що виступають у цих видах спорту, живуть в іншому Паралімпійському селищі Ігор-2020, яке розташоване ближче до цих локацій.
На Паралімпійських іграх є квота складу персоналу: тренерів, лікарів, менеджерів та масажистів. Усього поїхали 50 таких людей. Передбачено одну особу персоналу на три спортсмени та спортсменки. 30 спортсменів та спортсменок потребують індивідуального супроводу. Для них виділили ще 10 осіб супроводу, тобто одна людина на трьох спортсменів та спортсменок. Додатковий персонал також поїхав, не стільки, як нам би хотілося. Їхнє перебування оплачують з бюджету. Загалом наша олімпійська делегація нараховує 234 особи, з них — 141 учасник та учасниця Паралімпіади.
Щоранку усі члени делегації роблять тести на COVID-19. Жодного випадку цієї хвороби у нас не виявлено. Тренерський склад весь вакцинований. Учасники Паралімпіади робили щеплення за бажанням.
Наші спортсмени та спортсменки тренувалися дистанційно. Тренери давали їм програми, контролювали виконання. Змагання міжнародного рівня не відбувалися з багатьох видів спорту, тож не було стартів, спарингів і змоги побачити та оцінити суперників.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
