В Україні телеіндустрія мала 5 років, щоб підготуватися до дубляжу українською — Костинський

Говорили з ексчленом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (2015–2020) Сергієм Костинським.

Сергій Костинський: Мовне законодавство почало розвиватися у 2016 році. З’явилися перші два закони про мовні квоти на ТБ та радіо. Впровадження української мови відбувалося поступово, щоб мовники могли адаптуватися, перебудувати роботу, свої робочі цикли. Те, що ми бачимо зараз, — великі телеканали, у тому числі 1+1, не використали ці п’ять років. Апелювання до того, що «слухачі не сприймають», маніпулятивне. Якщо людям дати неякісне переозвучення, дубляж, то нікому не сподобаються ні такі фільми, ні серіали.

  • Український кінобізнес орієнтований на російський ринок, Білорусь, Казахстан, який є російськомовним.

Українські бізнесмени не хочуть боротися за європейського, американського, азійського глядача. Вони хочуть піти за простою формулою: не придумувати нічого нового на пострадянському просторі.

Був спротив прийняттю нових норм. Була жорстка позиція, що не потрібно гратися з мовним питанням, «дайте нам займатися бізнесом і не втручайтеся у наші справи». Але позиція держави тоді була консолідована. Ми ставили питання руба. Йшли на компроміс лише у сенсі, що ми дамо кілька років на адаптацію.

  • Нині у держави нема жорсткої позиції. Немає нікого, хто б вийшов і сказав, що закон повинен бути дотриманий.

На сьогодні Нацрада з питань телебачення і радіомовлення України має усі можливості, щоб змусити телеканали дотримуватися вимог мовного законодавства. Вони можуть перевіряти та штрафувати. Чому вони не роблять цього? Бо не хочуть боротися за українську мову і є певний конфлікт інтересів у представників влади. В офісі президента сидять люди, які займаються кінобізнесом, причетні до виготовлення кінопродукції, яку продають у РФ.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS