Говорили про це з координаторкою програми «Гендерна демократія» Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, співредакторкою онлайн-ресурсу «Гендер в деталях» Анною Довгопол.
Анна Довгопол: Є така думка, що жінкам, щоб отримати високу посаду, яку займають переважно чоловіки, потрібно докласти більше зусиль та ресурсів, ніж чоловікам. Тож коли її називають, наприклад, не «директорка», а «директор» — це для неї ніби підвищення у статусі.
Мова змінюється, практика формування назв посад — також. Це може бути для когось болісним і незручним процесом. Однак він є неминучим. Ми бачимо усе більше жінок на високих посадах. Досвід інших країн, які вводять фемінітиви в мову, показує, що через кілька років такої мовної практики, вони нікого не дратують та не бентежать.
Анна Довгопол: Якщо почитати твори наших письменників та письменниць кінця XIX — початку XX сторіччя, можна знайти багато прикладів активного використовування фемінітивів. Цікаво, що і в російській мові вони були. Це вже радянський феномен, коли під виглядом «урівняння усіх людей» прибрали жіночий рід для позначення посад з мови.
Вживання фемінітивів настільки ж важливе, як і використання української мови в побуті. Це спроба впоратися із синдромом меншовартості.
Це круто, коли жінка може займати високі посади. Якщо вона може бути нянечкою, прибиральницею, то президенткою вона теж може бути.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS