Гість — політичний психолог Валентин Кім.
Валентин Кім: Віталій Кличко в уяві пересічного українця також несистемний політик, як і Володимир Зеленський. Хоча до політики він декілька років ішов, створив власну партію, підтримував її і продовжує підтримувати. Якщо Віталій Кличко піде в президенти — він буде більш досвідченим політиком, аніж Володимир Зеленський на час свого висування. Але зараз дуже міцний тренд цього року — розчарування у нових обличчях. І ми бачимо, що місцеві вибори показали, що люди за будь-яких умов просто голосують за старі обличчя — переобрали старих мерів, і неважливо, до яких партій вони належать.
Провал цього року — «Перемога Пальчевського». Був вкладений великий ресурс, і він себе геть не виправдав. Мені здається, проблема Пальчевського — не в ньому, а в Зеленському, і в розчаруванні новими обличчями.
Про спокій і журналістів
Володимир Зеленський протягом перших кількох своїх місяців зміг налаштувати проти себе всю журналістську спільноту. Зараз в населення утворюється величезний дефіцит спокою. І всі ми потребуємо цього спокою. Вже хочеться, щоб не було скандалів, провалів. Якщо наступний президент, будь-хто, зможе дати суспільству відчуття спокою, то суспільство перестане цікавитись, що ж там у політиці відбувається. Журналістам буде складно привернути увагу до подій. Бо якщо прийде фігура, яка буде уособлювати спокій, то суспільство може заснути, воно дуже втомилося від величезної кількості подій.
Про лояльність
Для Зеленського найважливіше — принцип особистої лояльності. За цим принципом обираються чиновники на посади. У демократичних країнах принцип лояльності теж має величезне значення, але на вході, щоб увійти в команду. А для того, щоб залишитися у команді — її вже недостатньо. Необхідно відповідати вимогам. Та кількість провалів, яка відбулася із провладною партією у ВР… в інших демократичних країнах вже давно б переформатували верхівку цієї партії. І вже таких панів як пан «Корабельная сосна» ми б не побачили в політиці більше ніколи, а він продовжує керувати партією.
Про «яка різниця»
Коли цього року пан Зеленський виступив на новий рік (мається на увазі початок 2020 року — ред.), він нарешті висловив ідеологію, і до неї ніхто не приєднався. Ідеологія Зеленського «яка різниця» — не зайшла. Це свідчить про те, що два міцні табори, прозахідний і промосковський, не бажають примирення. Володимир Зеленський нібито сподівався їх поєднати, думаючи, що люди бажають об’єднатися. А вони не бажають.
Зеленський запропонував ідею персонального щастя: «яка різниця, вулицею із якою назвою я йду, якщо вона освітлена чи не освітлена». Наші люди, які думають, що вони дуже меркантильні, що вони усі цікавляться лише грошима, не приєдналися до цієї ідеї. Це доводить, що українці — ідеалісти.
Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
Про радіо «Хартія», його програми та мету. Гість — Сергій Жадан, український письменник, креативний директор… Read More
Чому заповіт — це не тільки права та блага? Про це в етері Громадського радіо розповів Юрій… Read More
Тетяна Трощинська обговорює головні новини тижня з публіцистом Віталієм Портниковим. Read More
Заступник голови Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Микола Литвиненко розповідає в… Read More
Що відчуває дитина, коли втрачає близьки? Чого варто уникати, аби не травмувати ще більше? Про… Read More
На Херсонщині окупанти відбирають житло місцевих, навіть попри надані документи про право власності. Деталі розповів… Read More