Закон великих чисел або кругова порука: Геращенко і Тарасова коментують тортури в поліції

На зв’язку — заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко і координаторка проєктів Центру прав людини ЗМІНА Маргарита Тарасова.

Антон Геращенко: За даними ГПУ, офісу, який займається питаннями боротьби з катуваннями у правоохоронних органах, сьогодні в Україні відкрито лише 9 кримінальних проваджень за катуваннями. Якщо врахувати, що в країні працює близько 120 тисяч поліцейських, ці дані відносно невеликі. Ми прагнемо, щоб насильство дорівнювало нулю, проте ми пам’ятаємо, що сама по собі робота поліції пов’язана з насильством. В будь-якій країні світу є випадки, коли співробітники поліції «злітають з котушок». Але за це має бути покарання.

Коли 7 років назад у Врадіївці відбулася ситуація, коли жінку хотіли зґвалтувати і вбити співробітники поліції, то три дні цей факт приховувався. Після початку кримінальної справи розслідування цього випадку було доручено самому насильнику-міліціонеру. Зараз він відбуває покарання: 14 років тюрми.

• Кількість скарг на катування, однозначно, рік у рік, падає.

Щодо справи у Кагарлику:

Коли слідство попросило поліцію надавати захист даної жінки, до неї були приставлені поліцейські. Однак, вона сказала, що вона не хоче, щоб вони були в її будинку. Тоді їй запропонували, щоб вона мала тривожну кнопку, і викликала поліцію з відділку поліції, який розташований поруч. Також вона сказала, що їй достатньо охорони, яка її супроводжуватиме в суд, та буде присутня на суді.

Потім адвокати постраждалої попросили, щоб поліцейські були завжди поруч. Тому зі вчорашнього дня біля її будинку чергує машина, у якій перебуває двоє поліцейських на постійній основі. Хоча поки що в нас не є достовірної інформації щодо погроз в адресу потерпілої.

Маргарита Тарасова: Ми проводили дослідження з експертами Центру з прав людини, за сприяння Уповноваженого з прав людини. Для дослідження розробили інструментарій, який передали в структури ООН, які підтримали це дослідження.
Ми досліджували 35 закладів несвободи. Це заклади в системі поліції, юстиції, соціального напрямку і охорони здоров’я.
Ми опитали анонімно 146 осіб, які утримуються.

З того, що ми побачили:

Фіксація катувань в кожному закладі відбувається так, як сам заклад вирішить. Навіть в тих місцях несвободи, де є чіткий регламент, наприклад, в пенітенціарній системі, все оно все залежить від адміністрації.

На жаль, те, що ми бачили, ніде ці описи травм не є такими, які можуть бути надалі успішно використані під час розслідування, під час судово-медичних експертиз.

В поліції, наприклад, людину не оглядає медик, при потраплянні людини в поліцію. І офіцер поліції сам вирішує, чи потрібно викликати «швидку», наприклад.

• Ми не можемо сказати, що ситуація з катуваннями покращується.

Були певні спади, які фіксували наші колеги, які щороку проводять опитування і дослідження про оціночну кількість людей, які зазнали катувань в поліції. В них є своя методологія, коефіцієнти, вони кожного року це фіксують. Ми не можемо сказати, що якесь суттєве покращення відбувається. На жаль, ті справи, які доходять до вироків, це 2-6 справ на рік, жодним чином вони не відображають масштаб.

Дані, що є в поліції — це є результат їхніх внутрішніх перевірок, внутрішніх розслідувань, вони не відображають стан справ. Відповідно до міжнародних стандартів ці розслідування має проводити незалежний орган. Як в нас ДБР.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі