Христина Кіт: Насамперед маємо внести проблеми щодо гендерно зумовленого насильства у порядок денний органів держвлади

Адвокація та роль комунікацій у громадських ініціативах щодо гендерної тематики. Розмова з нагоди Міжнародного жіночого дня. Коли, як не в цей день підбивати підсумки того, наскільки важливо комунікувати гендерні теми в Україні та як громадські організації допомагають це робити.

Гостя — Христина Кіт, керівниця Асоціації жінок-юристок України «Юрфем».

Чи можна комунікацією переконати опонентів гендерної рівності?

Христина Кіт: Комунікація у нашій роботі є не віддільною частиною адвокації. Це один з інструментів, який ми застосовуємо, адвокатуючи ті чи інші проблеми, які у фокусі нашої роботи. Зокрема ми працюємо з темою гендерно зумовленого насильства і гендерної дискримінації.

Говорячи про адвокацію, наше перше питання — це винести проблеми, пов’язані з гендерно зумовленим насильством у порядок денний органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Друге — забезпечити розв’язання цих проблем. Третє — долучити до їхнього вирішення широке поле стейкхолдерів, які власне відповідальні за впровадження гендерної рівності та захисту постраждалих від гендерно зумовленого насильства.

Адвокатуючи цю тему, ми використовуємо різні шляхи комунікації. За допомогою комунікації ми намагаємося залучити широке коло громадськості до підняття цієї проблематики.

В нашій організації є окремий комунікаційний відділ. Його завдання — забезпечити видимість усіх процесів, які робляться в організації та донесення до громадськості та наших партнерів того, чим ми займаємося. Я думаю, комунікація — це дуже важливо. Зокрема в роботі жіночих правозахисних організацій.

В Україні дуже потужний жіночий правозахисний рух. Саме жіночі правозахисні організації адвокатують і привертають увагу до проблем і викликів, з якими зіштовхуються жінки в Україні. Водночас не завжди у них вистачає часу, ресурсів і спроможності комунікувати та висвітлювати ту роботу, яку вони виконують. А це є надзвичайно цінним і важливим. Люди, для яких ми працюємо, мають знати про те, що відбувається у цій темі. Це важливо.

Тому я вважаю, що адвокація не може існувати без комунікації.

Стереотипи та суспільство

Христина Кіт: Іноді демотивує, коли ти намагаєшся донести до суспільства, наприклад, проблеми з сексуальними домаганнями або проблеми, пов’язані зі зґвалтуванням і прийняттям несправедливого рішення суду або різними випадками дискримінації чи сексизму. Завжди знаходяться люди, які розуміють, підтримують і допомагають висвітлювати інформацію щодо неприпустимості ситуації. А є люди, які або переводять це все на жарт, або знецінюють ту чи іншу роботу, цькують, критикують тих, хто намагається підіймати проблему насильства та шляхів її вирішення. Станом на сьогодні ми прийняли це як факт. Звичайно, у суспільстві є різні думки та люди. Є люди, думку яких можна змінити статистикою, документами, прикладами. Є люди, для яких важливі людські історії. Є такі, для яких ні статистика не важлива, ні життєвий досвід і приклад не має значення. Вони орієнтуються на власний досвід. Тоді немає сенсу їх переконувати. Думаю, не зважаючи на те, що все одно будуть такі, хто буде критикувати, все одно потрібно намагатися поширювати інформацію, розповідати про проблеми.

Насамперед треба вирішити, на кого твоя комунікація буде спрямована, що я хочу донести, що для мене важливо отримати на виході.

Окрім всіх інших у нас є виклик говорити простою, зрозумілою для людей мовою. Часто ми використовуємо нашу професійну термінологію, яка може бути незрозумілою широкому загалу людей. Потрібно вміти пояснювати. Ми використовуємо різні підходи до нашої аудиторії.

Наскільки часто доводиться долати гендерні стереотипи у роботі з правоохоронною системою?

Христина Кіт: Незалежно від того, у якій ти сфері працюєш, ти завжди зіштовхуєшся з гендерними стереотипами. Працівники та працівниці у тому числі правоохоронної сфери чи судівського корпусу — це люди, які виховувалися у нашій культурі. Вони дивилися ті ж мультфільми, читали ті ж книжки, живуть у тих самих громадах. Очевидно, що у своїй практиці вони часто стереотипи з цього всього переносять на свою професійну діяльність. З цим боротися. Проте якщо ми говоримо про суди, то їхні працівники — це люди, які працюють з людьми. Вони забезпечують доступ до правосуддя, до захисту прав людини. У їхній діяльності наявність тих стереотипів має наслідки обмеження доступу, наприклад, певних людей до справедливості, до захисту своїх прав. Потрібно працювати з упередженнями. Особливо в таких професіях, коли твої рішення та твоя комунікація мають вплив на права людини.

Наші програми, зокрема і для правоохоронців, наприклад, мають блок «Комунікація з постраждалими від сексуального насильства», де ми говоримо про упередження та їхній вплив на якість комунікації, налагодження взаємодії, побудови довіри до правоохоронної системи.

Як російське вторгнення змінило роботу ГО «Юрфем»?

Христина Кіт: Ми почали більше працювати з темою сексуального насильства як воєнного злочину. До повномасштабного вторгнення ці злочини не були у фокусі нашої уваги. Станом на сьогодні значний відсоток наших зусиль ми докладаємо до підтримки інституційної спроможності органів влади реагувати на випадки сексуального насильства як воєнного злочину. Водночас для нас це є можливістю паралельно адвокатувати теми розв’язання проблеми сексуального насильства не як воєнного злочину. Мова йде про те, що якщо ми за ці 2 роки напрацювали певні алгоритми роботи з постраждалими від сексуального насильства як воєнного злочину. Правоохоронці мають спеціальну стратегію, пам’ятки та алгоритми спілкування з потерпілими. Це означає, що ті саме підходи ми можемо імплементувати у роботу правоохоронних органів і з іншими гендерно зумовленими злочинами. Не лише воєнними.

Ми намагаємось працювати у цих двох напрямках. Правоохоронці мають не тільки розслідувати такі злочини, а розслідувати з підходами, орієнтованими на потерпілих людей. Коли у центрі уваги — людина та її потреби. Ми запустили роботу юридичної допомоги людям, які пережили сексуальне насильство у тому числі пов’язане з війною. Завдання наших адвокатів і адвокаток не лише надати юридичну допомогу, а ще й чітко ідентифікувати з якими проблемами потерпілі зіштовхуються у цьому процесі, як з ними комунікують правоохоронці, який доступ до судової гілки влади, з якими стереотипами вони зіштовхуються. Всю цю інформацію ми збираємо, опрацьовуємо, надалі наш аналітичний центр формує рекомендації, пропозиції, адвокатує певні зміни до законодавства.

Сексуальне насильство і війна

Христина Кіт: Якщо говорити про сексуальне насильство, пов’язане з війною, то на сьогодні зареєстровано 274 факти сексуального насильства, які ідентифіковані правоохоронними органами. Ми розуміємо, що це не весь масштаб. Серед цих 274 фактів ми бачимо близько 100 чоловіків. Коли ми аналізуємо патерни вивчення цих злочинів, підходи до їхнього вчинення, ми бачимо певні гендерні моменти щодо інструментів і способів сексуального насильства, які застосовуються щодо жінок і чоловіків. Якщо говорити про жінок, то це насильство, примусове оголення. Якщо про чоловіків, то це каліцтво статевих органів. Аналізуючи всі ці аспекти, ми розуміємо, що сексуальне насильство, пов’язане з війною, має гендерний компонент. Але воно вчиняється не залежно від того, чи це жінка, чи чоловік. Росіяни це застосовуються як зброю війни.

Для нас виклик у різних ракурсах. Перший виклик — сформувати систему підтримки та допомоги для потерпілих від сексуального насильства: жінок і чоловіків. Це ключовий момент. На жаль, у нас зараз дуже мало послуг, якими можуть скористатися чоловіки. Зокрема медичних і психосоціальної підтримки. У нас немає громадських організацій, які б надавали такі послуги чоловікам. Ми наразі надаємо допомогу 10 чоловікам, які постраждали від сексуального насильства як воєнного злочину. Часто ми змушені користуватися послугами приватних психотерапевтів. Тому що в більшості громадських організацій така допомога надається тільки жінкам. І це ще раз підкреслює, що гендерна тематика є важливою як для жінок, так і для чоловіків. Це не лише про жіночі права чи можливості.

Другий виклик — це робота з суспільством у контексті недопущення стигматизації. Ми бачимо випадки, коли потерпілі бояться виходити з дому через те, що їх звинувачують у тому, що вони самі винні. З різних причин. Це питання до нас, до українського суспільства. Можливо, нам треба навчитися розуміти, що воєнний злочин — це не про вибір. Це про примусові обставини, у яких людина опинилася та була змушена приймати ті чи інші рішення у ситуації, коли вибору немає. Або життя, або те, до чого тебе змушують злочинці — російські військові.

Тут просвітницька робота з нашим суспільством є дуже важливою.

Якщо ви постраждали від сексуального насильства, можете отримати безоплатну юридичну допомогу від «ЮрФем: підтримки», звернувшись за номером 068-45-55-90 (є Viber, Telegram)

Програму виготовлено у співпраці з громадською організацією “Інтерньюз-Україна” за підтримки Структури ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки) в межах проєкту «EU4Recovery (і-ф фор рікавері) — Розширення можливостей громад в Україні» за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі