Гостя — директорка дистанційного ліцею «Меридіан» Аліна Познанська.
Аліна Познанська: Для всіх відомою формою є очна форма освіти, коли діти ходять до школи офлайн і навчаються. Сьогодні часто доводиться робити змішану форму навчання, це коли частково у дітей проходить очне заняття, частково вони виходять в онлайн. Також є можливість повністю навчатися онлайн, і тут є декілька форм навчання.
Перша — це дистанційна, це коли дитина 70% матеріалу опрацьовує самостійно. зазвичай дистанційні школи готують відеоуроки, готують домашні завдання, інтерактивні форми навчання для того, щоб дитині було комфортно опановувати знання. І 30% матеріалу вони отримують онлайн на живих онлайн уроках з вчителями.
Також є сімейна форма навчання — це той момент, коли дитина повністю опановує знання самостійно за програмою Міністерства освіти і науки. І з кожного предмета за пів року вона має лише дві контрольні та отримує в кінці семестру свою підсумкову освіту.
Є ще екстернат, коли ми можемо за рік навчатися самостійно, скласти підсумкові іспити та отримати оцінювання, але сьогодні зупинимося на дистанційній формі навчання та сімейній. Розберемося глибше.
Аліна Познанська: Якщо ми говоримо про дітей, які на сьогодні є за кордоном… Ми самі були в такій ситуації, 8 місяців минулого року ми провели в США, при цьому я чітко розуміла, що наша мотивація була перебути зиму. Оскільки ми розуміли, що вона буде складною. І так, дитина навчалася в американській школі, але програма — абсолютно інша.
І якщо ми говоримо про посилення знань англійської мови, то ми не можемо говорити про інші предмети, тому що насамперед відрізняється сама програма.
По-друге, будемо чесними, в мене дитина адаптовувалась до англійської мови десь місяці 4. Так, їй дозволяли використовувати перекладач і так далі, але це не той момент, коли ти можеш сприймати на 100% теорію. А якщо ми говоримо про дітей, які поїхали до Іспанії, Німеччини, Угорщини, там мови взагалі, які вони не вивчали, то, звісно, втрачається час на здобуття тих знань, які б діти могли отримати. Саме тому батьки замислюються про те, щоби додатково дитина могла навчатися в українській школі. І, звісно, питання є тільки в тому, щоби навчатися дистанційно.
Ми обрали для себе сімейну форму навчання, але на той момент стрес від переїзду та інші клопоти не дали мені можливості проаналізувати нормальний ринок дистанційної освіти. І ми просто залишилися в одній зі шкіл, і в результаті дистанційно на сімейній формі навчання ми отримували лише матеріали, які дитина мала опрацьовувати.
Тобто за 15 хвилин дитина може прослухати тему, зробити домашні завдання, зробити якісь інтерактивні вправи та самостійно опрацьовувати. Звісно, якщо батьки розуміють, що для них в пріоритеті українська освіта, то вони обирають формат дистанційного навчання, де є ще консультації. Тому що ти можеш поспілкуватися з вчителем, вчитель може оцінити, наскільки дитина засвоює матеріал, дати поради та щось пояснити наживо на онлайн-уроці.
Анастасія Багаліка: Я, зі свого боку, можу це порівнювати з державним онлайном, який принаймні у київських школах тривав минулого навчального року. Він був доступний без переведення в іншу школу. Так от, я можу це порівнювати та говорити про дуже багато чисто логістичних мінусів, які є в такому форматі, коли школа працює й очно, і одночасно дистанційно. Тому що дуже часто діти, які навчаються в дистанційних класах, стикаються з тим, що вчителі не розібралися, який взагалі склад класу, чи є діти в чаті, чи нема, вони не всім кидають домашні завдання. Все це перетворюється на якийсь хаос, якісь вчителі включаються на уроки, якісь не включаються, і в результаті це якась повна організаційна каша. Це якраз і мотивувало мене до того, щоб діти пішли в приватну дистанційну школу, для того, щоб з’явилася системність, з’явилися, як ви кажете, уроки, і після кожного уроку можливість скласти тести, отримати якісь певні знання, засвоїти їх, показати це, продемонструвати, отримати оцінку.
Аліна Познанська: Я хочу додати, що насправді, коли ми говоримо про державні школи, про наших вчителів, на них навалилося дуже багато відповідальності. І державні школи просто фізично не можуть справлятися. Та навіть приватні школи з очною формою навчання, саме з організацією дистанційної форми. Я можу сказати, як директорка приватної дистанційної школи, що дуже багато коштів, дуже багато часу вкладається в створення онлайн-платформи: запис уроків, розробки цієї системи, роботи айтівця, системного адміністратора, технічної підтримки, тьютора і так далі — це просто дуже великий окремий світ.
І тут радше питання не до вчителів чи не до шкіл, а взагалі до глобальної системи організації. Саме через це у приватного сектору є можливість робити це якісніше.
Ми не прив’язані до вчителів, які перебувають в конкретному місці, тому ми обираємо вчителів, які класно знають інтерактивні методи, які точно знають, як зацікавити дітей в онлайні, які можуть проаналізувати користуючись асоціативними картками «Який ти сьогодні котик» і так далі, взагалі враження дитини, її самопочуття, діагностувати в чому проблема, передати цю інформацію тьютору. І ми можемо додатково на позакласних заходах з цим попрацювати.
Але це окрема випрацювана система та алгоритми, які дуже складно паралельно робити в очній школі, чесно кажучи.
Анастасія Багаліка: Тобто це треба розуміти, що неможливо в школі сидіти на двох стільцях, так би мовити, поєднувати очну і дистанційну освіту, і тут вже півтора року досвіду за час вторгнення говорять нам про те, що треба обирати: або ви займаєтесь тим, або тим. І якщо ви обираєте дистанційну форму навчання, то йдіть туди, де це роблять якісно.
Аліна Познанська: Так, або, знаєте, якщо школа обирає якісну дистанційну форму, то я думаю, що це має бути сформований окремий відділ, який буде безпосередньо займатися дистанційною освітою. Зрозуміло, що можна ділити вчителів, які вдень прийшли на очну форму, ввечері вийшли на онлайн, ну, до прикладу. Але люди, саме адмінштат — це має бути окремий механізм — для того, щоб він функціонував якісно.
Читайте також: Подвійний атестат США чи Канади і НМТ на 190+: можливості сучасної дистанційної освіти у ліцеї «Меридіан»
Аліна Познанська: Онлайн-платформа — це окремий світ навчання дитини. У неї є свій кабінет, де вона чітко бачить предмети, які вона вивчає, де в кожному предметі (принаймні, я можу говорити про нашу онлайн-платформу) кожен урок складається із короткого відео.
Дитина бачить і презентацію, і відео вчителя. Тобто є відчуття, що вчитель тобі пояснює як в Zoom, а не коли просто презентація з аудіосупроводом. Це такий важливий аспект. Додатково ми вчителів заохочуємо, і вони роблять інтерактивні різні вправи, де дитині в процесі гри можна засвоїти матеріал.
Обов’язково є тест і домашні завдання, але домашні завдання є деякі опційні, деякі обов’язкові в залежності від тематики, навантаження, тому що багато дітей є за кордоном. Ну і ми розуміємо, що вони поєднують дві школи. Тому платформа дає можливість організувати вивчення уроку так, щоб дитина у зручний час зайшла, опанувала певну тему, перевірила себе, якщо щось незрозуміло, виписала за питання, і потім, коли вона прийшла на консультацію, могла поставити їх учителю.
Аліна Познанська: Тьютор — це, можна сказати, такий собі класний керівник. Один тьютор опікується десь 15-20 дітьми. Що дуже важливо, ми забираємо ось цього слово: керівник.
Тьютор у нас радше друг-наставник. Як казала, наша тьюторка Надія: «Я хочу стати вашою не шкільною мамою, а шкільною подругою», тому що діти їй, особливо зараз у вересні, в період адаптації, можуть писати дуже часто. Ми розуміємо, що потрібна адаптація до дистанційного навчання.
Навчитися користуватися платформою, зрозуміти, куди кріпити домашнє завдання, зрозуміти, як працює щоденник. Система дуже комфортна для використання, але змініть зараз телефон, наприклад, з Android на iOS перейдіть — вам теж знадобиться певний період для адаптації. Тьютор на цьому шляху допомагає дітям.
Якщо діти відчувають якісь проблеми, якісь питання — звертаються до тьютора. У нас обов’язково є щотижнева зустріч з дітьми, яку ми проводимо в інтерактивному форматі, оцінюємо їхній стан, говоримо про те, що вдалося, що не вдалося. І ось на цих зустрічах ми не тільки виховуємо певні цінності, і закладаємо ще щось. Ми вчимо дітей комунікувати, висловлювати думку, креативно мислити. Ось на таких виховних заходах.
Оскільки я тренерка і фасилітаторка, голова громадської організації, і понад 12 років в неформальній освіті, то в мене завжди була мрія, щоб в нашій формальній освіті була ось ця частина для формування софт-скілів у дитини, для формування здорової самооцінки, розуміння себе, розуміння, що «Я можу впливати на якісь процеси». Те, що ми вкладаємо вже більш дорослу молодь, я вважаю, що маленькими кроками ми можемо починати з підлітками.
Саме тому цього року у нас стартує школа лідерства для наших дітей та для дітей, які захочуть до нас долучитися й онлайн, і в офлайн форматі. Де ми будемо говорити про ідентичність, про розуміння себе, про вміння вибудовувати діалог, про розвиток креативного мислення і, головне: про те, як свої ініціативи ми можемо трансформувати 3 мініпроекти, які ми допоможемо їм реалізувати.
Тому це буде йти паралельно, і я вбачаю в цьому дуже важливий аспект підготовки до такого дорослого життя: окрім набуття хард-скілів, розвиток ще софт-скілів як обов’язкових.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі