Сонячні панелі та вітрова енергетика: як Україна переходить на ВДЕ

Що потрібно знати, якщо ви збираєтеся інвестувати в«зелену» енергетику, читайте за посиланням.

Майже чверть електроенергії, яку виробляють у Херсонській області, і близько 12% електроенергії, яку споживає регіон, приходиться на «зелену» або «чисту» енергетику — сонячні та вітрові електростанції.

Зараз в області є 34 сонячні електростанції загальною потужністю 322 мегавати, такої ж потужності та Каховська ГЕС. На Херсонщині є й шість великих вітроелектростанцій загальною потужністю 174 мегавати і це вдвічі більше, ніж потужність Херсонської ТЕЦ, хоча потужності однакові або навіть більші, зелена електроенергія поки не складає навіть й половини в енергетиці області, говорить заступник директора Департаменту паливно-енергетичного комплексу Херсонської ОДА Іван Чорний:

«Ми прораховували, що сумарний вклад об’єктів відновлювальної енергетики у загальнообласних балансах електричної енергії складає до виробництва до 23%, тобто можна говорити, що в Херсонській області генерується четверта частина електричної енергії до загальної генерації в області, а до загального споживання близько 12%».

Потужності будуть збільшуватися, бо згідно з українським законодавством про «зелений тариф» наступний рік останній, коли умови для інвесторів, які вкладають гроші у цю галузь, найсприятливіші. А після 2020 року передбачається, що «зелений тариф» лишатиметься незмінним вже до 2030 року. До того ж з наступного року суттєво ускладнюються умови для тих, хто захоче продавати державі електроенергію за вигідним для виробника «зеленим тарифом»: якщо потужності станції 1 мегават і більше, то доведеться боротися за квоти на цю гарантовану закупівлю.

«У колі інвесторів у «зелену» енергетику 2020 рік вважається останнім роком економічної виправданості вкладання коштів у «зелену» енергетику. А далі тариф буде змінюватися і, враховуючи термін повернення коштів, краще, звісно інвестувати до 2020 року», — каже Іван Чорний.

Саме тому зараз потужності збільшуються, як ніколи. Зокрема підприємство «СивашЕнергоПром» планує цього року ввести в експлуатацію нові вітроелектростанції загальною потужністю близько 250 мегаватів, підприємство «Віндкрафт» — 163 мегавати. Воно почало монтувати вітроустановки, найбільші за розмірами на території колишнього СРСР. Одна лопать сягає 75 метрів. Це трохи менше висоти Лаврської дзвіниці у Києві, а їх довжина у діаметрі, як половина Ейфелевої вежі. Зараз їхні комплектуючі прибувають на кораблях у Скадовський морський порт.

Це – останній великий крок у розвитку вітроенергетики на Херсонщині, бо будь-які електростанції, у тому числі й «зелені», можуть працювати лише за можливості приєднання їх до потужних трансформаторних підстанцій. А такі можливості у регіоні вже вичерпуються, каже заступник директора Департаменту паливно-енергетичного комплексу Херсонської ОДА Іван Чорний.

«Не тільки наявність добрих вітрів є одним з критеріїв при виборі місця, а ще й наявність потужних трансформаторних підстанцій, куди можна приєднати електростанції. Бо інколи буває так, що і місце є, і земля є, але немає поблизу потужної підстанції», — каже Іван Чорний.

Кажучи про екологічний аспект «зеленої» енергетики та вірогідність повного переходу на «чисте» виробництво електроенергії, чиновник зазначив, що фахівці-енергетики поки що не вважають таке можливим через великий вплив на «зелену» енергетику об’єктивних чинників на кшталт погодних умов, які можуть неочікувано змінитися.

«Енергоринок працює в режимі реального часу. І якщо з якихось причин об’єкт «зеленої» енергетики перестає генерувати електроенергію, але в балансі на конкретну добу розраховувалося, що ця генерація буде, то для компенсації цього дефіциту треба мати маневрові потужності традиційної енергетики», — каже Іван Чорний.

Рекордсмен за потужностями «зеленої» енергетики на Херсонщині – Новотроїцький район. Там розташовані більшість вітроелектростанцій підприємств «Віндкрафт Україна» і «Віндкрафт Таврія». Голова Новотроїцької районної державної адміністрації Наталія Солтановська вважає, що об’єкти «зеленої» енергетики не завдають шкоди екології району: «Ми хвилювалися спочатку. Але зараз поруч з вітроустановками пасуться тварини, усе нормально на полях. Тобто немає чогось, що б викликало занепокоєння. Ніхто не скаржиться. Невеликий шум іде, але це не проблема. Природа навкруги існує так, як існувала. Немає загибелі птахів, чого ми боялися. Лопаті рухаються не так швидко, щоб птах не зреагував на них. Тобто усе нормально».

На думку херсонського еколога Володимира Шелудька, навіть якщо у «зеленої» енергетики є певні екологічні ризики, вони значно менші, ніж екологічні ризики від традиційної енергетики:

«Візьмемо для прикладу гідроенергетику. Свого часу були побудовані рукотворні «моря» для забезпечення роботи гідроелектростанцій. Тоді певна користь від цього була. Але зараз бачимо, що будівництво «морів» призвело до того, що мілішає Дніпро, замулюються його притоки, йдуть у небуття малі річки. І зараз вчені вже кажуть про те, що з «морів» варто залишити лише Каховське, тому що після Чорнобиля там лишилося багато солей важких металів, а з інших треба спускати воду, демонтувати греблі».

Він вважає, що «зелена» енергетика, зокрема сонячна, повинна в першу чергу забезпечувати потреби у електроенергії приватних домогосподарств, що призведе до зменшення споживання електроенергії, виробленої традиційними електростанціями й відповідно зменшить потребу в них. При цьому еколог вказав на парадокс: Херсонська область – найсонячніша в Україні (близько 240 сонячних днів у році), але вона – не лідер за наявністю сонячних батарей у приватних домогосподарствах.

«Перше місце за кількістю домогосподарств, де встановлені сонячні батареї – у Тернопільської області. Якщо на Херсонщині таких господарств – 637, то на Тернопільщині – більше ніж півтори тисячі. Там люди при наявності коштів вкладають їх у майбутнє своєї родини», — каже Володимир Шелудько.

Одне з найбільших підприємств, які працюють на Херсонщині у галузі альтернативної енергетики, «Віндкрафт», заснував шведський підприємець Карл Стурен. Він каже, що зайнявся цією діяльністю не тільки як бізнесом, а й з метою зробити внесок у зменшення споживання нафти і газу як палива.

«Я вважаю, що спалювати нафту і газ – це злочин. У цього палива дуже низький коефіцієнт корисної дії. Так, нафта як енергоносій корисна лише на 30 %, газ – на 30-40%. Натомість у деяких сферах виробництва нічого неможливо зробити без газу і нафти як сировини. Наприклад, виробництво пластмаси неможливо без нафти. Газ необхідний для виробництва добрив, іншої продукції хімічної промисловості», — вважає Карл Стурен.

Але розвиток «зеленої» енергетики не такий безпроблемний, як це може здаватися. Зокрема, у приватних бесідах деякі експерти у цій галузі висловлювали занепокоєння з приводу того, що після закінчення дії «зеленого тарифу» на електроенергію деякі власники вітрових і сонячних станцій через їх нерентабельність можуть просто кинути напризволяще це обладнання, яке до того часу буде застарілим. І тим самим створити «головний біль» для місцевої влади. Але це поки що – прогнози й припущення.