Колаж Громадського радіо/На зображенні — напис "Енергоефективність житла", ілюстрації багатоповерхівки, сонячних батарей, вітряків та зарядної станції
Влад Бундаш: Сьогодні говоримо про те, як зробити теплопостачання ефективнішим, скільки енергії ми можемо заощаджувати завдяки модернізації будинків, і що можуть зробити самі мешканці ОСББ та громади. Наш гість — Вадим Литвин, голова Асоціації енергоаудиторів України.
І почнемо з запитання про те, скільки енергії Україна могла би заощаджувати, якби наш житловий фонд був енергоефективним і термомодернізованим.
Вадим Литвин: Насправді, можемо не споживати досить багато. Тобто, якщо ми говоримо про теплопостачання, лише за рахунок порівняно недорогих і швидкоокупних заходів, ми можемо зекономити десь від 10 до 30%. Тобто, це не утеплення. Це встановити або налаштувати регулятори опалення у будинках ті самі, індивідуальні теплові пункти або ІТП.
Це утеплити трубопроводи на горищах і в підвалах. Це відлаштувати чи відбалансувати систему. Те саме, наприклад, з електропостачанням. Тобто, зрозуміло, що майже більшість перейшла на світлодіодні лампи, вони банально не особливо дорожчі, ніж звичайні. Але якщо ми говоримо, наприклад, про ті ж самі електробойлери, маючи альтернативу централізованого гарячого допостачання або гарячого допостачання від котельні дахової, що для багатьох житків, наприклад, в Києві нормально. Тобто, ми, знову ж таки, для Києва, я так прикидував, маємо потенціал не будувати, умовно, пів атомного реактора.
Ну, або третину атомного реактора, якщо ми порахуємо Запоріжжя і Дніпро, наприклад, — великі міста, де також є всі на електробойлерах, ємнісних водонагрівачах. Тобто, це теж великий заділ. Замість того, щоб будувати, ми могли би десь змістити акценти і брати більш дешеве джерело енергоресурсів.
І це ми не говоримо про прям велику комплексну термомодернізацію, наприклад, чи використання відновлюваних джерел. Якщо говорити про комплекс, то ми бачимо по об’єктам, які супроводжуємо, від 40 до 60 відсотків економії по теплопостачанню ми можемо на Старому житловому фонді мати. Це підтверджені вже факти.
Але це вже коштує досить дорого. Я би сказав, що це все-таки, «післязавтрашній день», тому що спочатку ми маємо навести порядок із тими інженерними системами, які вже є, тому що потенціал великий, економія значна, окупності короткі, і найголовніше, що за цей період, коли ми впроваджуємо ці невеличкі заходи, ми зможемо навчитися переходити до великих.
Краще зробити 100 будівель швидкої санації, ніж 10 — комплексної, тому що ефект буде більший за менші кошти.
Влад Бундаш: Коли йдеться про загалом поняття термомодернізації чи енергоефективності, це такий багатовекторний і багатокомплексний напрям.
Але хочу тут розпочати із такої «середньої температури по палаті». Ви вже зазначили, що безпосередньо працюєте з багатьма будинками в Україні, і у вас є оцей досвід унікальний. І тут хочу поговорити, на вашу думку, у якому загалом зараз стані український житловий фонд з погляду енергоефективності. Тобто, яка частка, до прикладу, багатоквартирних будинків, про які ми так багато завжди говоримо, зараз потребує комплексної модернізації, а яка вже стала на цей шлях?
Вадим Литвин: Насправді, ми можемо говорити про незначні відсотки. Я би сказав, що якщо ми по всій країні візьмемо кількість будівель старого фонду, які були комплексно термомодернізовані, я б сказав, що, напевно, це не більше 1%.
Але всі новобудови, які будувалися в 2000-х роках, вони, в принципі, мають непогані стандарти з точки зору енергоефективності, можливо, трошки не дотягують до сучасних, але в них теж є проблеми, які частково є похідною низьких тарифів, що вони можуть споживати менше, але споживають багато, тому що у них інженерні системи просто не налаштовані.
Іноді це питання натиснути кнопку «авто» на контролері. Із цим є проблеми, тому комплексно цим мало хто займається.
Тому комплексна модернізація для житлового фонду, вважайте, майже весь потрібен, тому що програми фонду енергоефективності, програми теплих кредитів — це сотні будівель. При тому, що в нас багатоповерхівок, це, здається, по різним оцінкам, десь 70 тисяч, чи щось близько того.
Влад Бундаш: А ось той етап, про який ми бачимо зараз, і багато хто говорить, що люди умовно беруться, особливо там минулої зими, коли вона була доволі важка і були довготривалі відключення світла, багато хто взявся ставати на цей шлях енергоефективності, покращення, термомодернізації. Ось цей темп, як ви його оцінюєте, наскільки він великий? Якщо, можливо, по містах. Я розумію, що по Україні насправді важко оцінювати. По містах, по регіонах, де ви бачите, що цей темп класний, або, умовно, він прогресує?
Вадим Литвин: Дивіться, дуже часто вирішують окремі люди в поєднанні з окремими програмами місцевими.
Наприклад, є невеличке містечко Новояворівськ, у якому є група людей, які запустили цей процес, вони активно співпрацювали, наприклад, із Фондом енергоефективності, і вже досить багато будівель. Там десятки для невеликого міста.
Львів, Луцьк у цьому напрямку досить активно працюють, Житомир, напевно. Київ. Київ — велике місто, але теж значна кількість будівель у рамках всієї України пішла цим шляхом.
Знову ж таки, через те, що в Києві, наприклад, наявна міська програма так звана — 70 на 30 — енергоефективності, яка дозволяє до 70% робіт виконати за рахунок місцевого бюджету. І це досить непогані результати. Знову ж таки, якщо ми говоримо глобально, то це менше відсотка по тим же київським будівлям і по тим же загалом в активних містах.
Влад Бундаш: Я би тут хотів безпосередньо поговорити, а що конкретно треба робити зі своїм будинком? Пояснімо для наших слухачів і слухачів, — із чого треба починати. Але також почну з іншого питання, яке я доволі часто чую не тільки в Києві, а навіть у свому регіоні, звідки я родом, на Закарпатті, — а чому місто за свої гроші не зробить наш будинок енергоефективним?
Коли люди кажуть, що «нам винні», чи це справді так згідно з законом і нашими реаліями? Як ви відповідаєте на ці закиди?
Вадим Литвин: Ну, дивіться. Я не готовий зараз сходу сказати, скільки коштує квартира на Закарпатті, хоча після початку великої війни, я думаю, що вона там не дешевша, ніж у Києві. Але це розмова мільйонерів.
Тобто мільйонери кажуть, а чому нам не доплачують? Візьміть будь-яку квартиру, однокімнатну, вона не буде коштувати в Києві менше мільйона. Якщо там трошки більше з ремонтом, вона буде набагато більше коштувати. І, відповідно, мільйонери кажуть, що, слухайте, а дайте нам ще гроші, щоб ми щось зробили.
Це перший аспект, — моральний. Тому що ми ж не просимо гроші на машину чи на заправку, а житло — це той же саме актив, при чому досить вартісний.
Другий аспект. Ми можемо подивитися депутатські різні програми в Києві та інших містах. Утеплення, заміна вікон, заміна дверей, виконання ремонтів — вони не про енергоефективність. Тобто, якщо вам утеплили фасад, — я буквально сьогодні бачив, як один із депутатів казав, що «ми тут утеплюємо торець, багатоповерхівки» — це не про енергоефективність.
Тобто, в цій багатоповерхівці немає регулятора, і від цього утеплення, яке ще треба перевірити на відповідність нормативам, але максимум, що — підвищиться температура всередині. Немає регулювання, жаркіше, вони частіше відкривають вікна. Тобто, це не є комплексний підхід.
Влад Бундаш: Коли ми говоримо про термомодернізацію, люди часто справді насамперед для себе уявляють цей процес як утеплення фасаду, або нові вікна чи двері. Про що ви згадували і наводили приклад, зокрема, з утепленням фасаду, але що насправді входить у комплексну модернізацію будинку? Які компоненти можемо перелічити?
Вадим Литвин: Так, значить, якщо ми говоримо про багатоповерхівку, то термомодернізація, насправді, починається з регулювання. Тобто, на старі, ще там, радянських часів побудови системи, вони передбачали, що газ там дуже дешевий, регулювати особливо не потрібно, але якщо буде дуже жарко, відкриють кватирку там, чи вікно, і буде все добре. Відповідно, на вводі в будинку немає пристрою, який би, відповідно до погоди, знижував би, чи підвищував би температуру наших батарей. Тобто, це першочерговий пристрій, який має бути під час термомодернізації, без якого всі інші заходи по економії теплової енергії, або газу, вони ні до чого.
Другий захід — це навести порядок із нашими трубопроводами, там опалення, гаряче водопостачання, принаймні, на горищі і в підвалі, — місця загального користування. Це прибрати витоки, десь поміняти запірну арматуру, встановити балансувальник, і, саме головне, утеплити їх. Тоді ми вже не гріємо підвал, — котам, може, трошки холодніше буде, чи птахам на горищі, але при цьому, скажімо так, дешевше побудувати їм теплу будку.
Тобто, ми прибираємо десь 20% зайвого споживання за порівняно невеликі кошти. По своєму будинку можна сказати, що такі заходи нам дали, дані від року до року трошки відрізняються, десь від 20% до 25% економії. Тобто, просто за невеликі, по суті, кошти це зробили.
І вже після цього, або одночасно з цим, може починатися заміна вікон і утеплення фасадів на горищі. Тобто, ідеальний варіант, насправді, — для будинку розробляється енергетичний аудит, який обраховує всі заходи, які можливі, або які хтось придумав, і це вже план робіт, що робити. І тоді вже власники, співвласники цієї будівлі бачать, що перший етап такий-то, другий етап такий-то тощо.
Третій етап починати, поки не закінчили перший, недоцільно, тому що будуть гроші витрачені даремно. І це, по суті, основні заходи. Щоб повторити, це погоднє регулювання, це утеплення трубопроводів, це балансування, після цього — вікна, стіни, горище, відповідні утеплення.
Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся ще більше! А також — переходьте за посиланням і читайте та слухайте попередній випуск подкасту «Екомайбутнє — сьогодні»