Україна – єдина країна, що досі не впоралася зі світовою кризою 2008 року — економіст Черкашин

Які податки існують у світі? Як змінюються податкові системи різних країн? Чим скінчиться загальносвітова боротьба з офшорами? Які зміни в податках чекають компанії і ФОПи в Україні?

На ці та інші питання ми попросили відповісти експерта з податків, аналітика інституту соціально-економічної трансформації В’ячеслава Черкашина.

Саме поняття податкової конкуренції існує у двох іпостасях. З одного боку, ми бачимо велику кількість прикладів по країнах, де держави свідомо створюють внутрішні офшорні зони чи якісь умови, які роблять акцент на звільненні від податків – частковому чи практично повному – і на цьому будують свої економіки. Ми розуміємо, що відбувалося в Сінгапурі, ми розуміємо, що відбувалося в Китаї, ми розуміємо, що відбувалося навіть 10 років тому в Польщі, коли діяли 15 економічних зон. Ми бачимо приклади Латинської Америки, де за рахунок цього стартує економіка.

Можна будувати таку модель, яку ми називаємо «модель загального добробуту». Але вона себе більше себе виправдовує, коли економічний поштовх в якійсь державі відбувся, почалися позитивні зміни: ВВП – +4,5 – в цей момент повинні робитися кроки по збільшенню соціальних виплат. Тобто йде розворот, коли ми збільшуємо добробут, а не боремося за фіскальну чи фінансову стабілізацію.

Офшори для України — не дуже актуальна річ, тому що це інший аспект цих процесів, він стосується дуже крупних бізнесів. Особливо, якщо це стосується сучасних трендів, зокрема плану BEPS. До речі, Америка вирішила, що не буде приєднуватися до плану BEPS, вона організує власний. Тобто з одного боку, ці плани – два двигуна для старту економіки, з іншого боку йде боротьба. Але знову ж таки, користуються цими схемами далеко не всі. Тому що середня така офшорна схема стартує від 20 тисячі доларів обслуговування на рік.

І зараз проблема №1 — не офшорні схеми, а корупція на митниці.

Крім того, зараз формуються тривожні очікування в світі, а ми – дивовижна країна. Ми настільки резонуємо з економічними кризами, що ми їх не тушимо, а підсилюємо. Наша економіка настільки слаба і маленька, і це показала і криза 2014, і криза 2009, коли інші країни гасили кризу швидко, а в нас все затягувалося. Ми відслідкували нещодавно, як швидко гасили кризу країни, в залежності від ступеню економічної свободи в країні. І от та ж Прибалтика, країни Латинської Америки гасили кризу від року до трьох. Україна не погасила і досі кризу 2009 року, вона в нас перманентно добігла до 2014 року, потім на нас рухнула війна, зараз знову світ готується до економічної світової кризи. Неуспішні країни гасять кризу 5-6 років, але ми настільки неуспішні, що не повернулися до стану економіки 2008 року. Таких країн просто немає, які відкотилися б на кризі 2009 року і не повернулися. Остання країна, яка впоралася з кризою 2009 року, зробила це два роки тому. Ми досі не впоралися. Я не кажу, що це катастрофа, але це тема для роздумів. Багато було очікувань від приходу нової влади, але поки ми бачимо, що немає стратегії, а головне – ідеології.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.