Візуал із фото Антона Губаря, а також звільненого з полону чоловіка, який тримає в руках український прапор. Зверху логотипи Громадського радіо та Адвокатського об’єднання «ПЕРМАН»
Влад Бундаш: Коли йдеться про те, що твоя близька людина потрапила в полон, дуже важливо знати правильний алгоритм дій, зокрема з точки зору правового поля. Що першим треба зробити, коли ви дізналися, що ваша близька людина потрапила в полон?
Антон Губар: Потрібно розуміти, хто саме потрапив у полон: військовослужбовець чи цивільна особа. Виходячи з цього статусу визначається перелік першочергових дій.
Перше, що слід зробити, це зафіксувати людину в обліку: Національна поліція вносить дані до кримінального провадження, до ЄРДР, надає відповідний витяг, і це має правові наслідки: включення такої особи до відповідного реєстру зниклих безвісти осіб. У подальшому статус цієї особи буде змінюватися саме в цьому реєстрі. Інформація повинна бути перевірена і репрезентативна: не можна на плітках чи припущеннях ґрунтувати свою заяву.
Влад Бундаш: Якщо це військовий, родичам слід попросити певний документ від військової частини?
Антон Губар: Так, треба з’ясувати у військовій частині всю наявну інформацію стосовно військовослужбовця, який не виходить на зв’язок. Можливо, військова частина вже щось знає і зі свого боку вжила заходів щодо відкриття кримінального провадження, поширення цієї інформації до правоохоронних органів, Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Члени сім’ї та близькі люди зі свого боку обов’язково повинні звернутися до поліції. Вони будуть мати в подальшому статус потерпілої особи і більше інформації.
Тобто перший крок — це визнання особи відсутньою безвісти і включення в реєстр відповідних осіб. Далі, якщо інформація підтверджується Міжнародним комітетом Червоного Хреста, СБУ, іншими держорганами, з боку РФ, — це повинно змінити статус особи зі зниклого безвісти на військовополоненого або цивільного полоненого.
Надалі подається заява членами сім’ї до Міністерства розвитку територіальних громад про визнання військового або цивільного особою, яка позбавлена волі внаслідок захисту від агресії РФ (військовослужбовці) або від агресії РФ (цивільні). У подальшому відповідна комісія Міністерства розглядає цю заяву і перелік документів — він не є категорично визначеним. Це може бути інформація від інших військовополонених, від військових частин, правоохоронних органів, Міжнародного комітету Червоного Хреста, від російської сторони і телеканалів РФ тощо.
Інформація обробляється, перевіряється комісією і приймається рішення. Якщо встановлено факт позбавлення волі особи, тоді вся інформація вноситься вже в інший реєстр.
У нашій державі багатовекторний облік на кожному етапі:
Тоді вже члени сім’ї мають усі соціальні права і гарантії, зокрема отримання виплат, які передбачені законодавством.
Влад Бундаш: Етап зміни статусу із безвісти зниклого до людини, яка перебуває в полоні, доволі складний, треба зібрати багато документів. Яких помилок ви радите уникати?
Антон Губар: Це дуже великий стрес і біль для членів сім’ї, через це дійсно можна зробити неправильні кроки.
Спокійно, з холодною головою і перевіреними фактами звертайтеся за правовою допомогою, зокрема до адвокатів безоплатної правової допомоги, яку гарантує держава — члени сім’ї мають право на це.
Ще дуже важливий момент: усю роботу, пов’язану з обліком, пошуком, виплатами курує Координаційний штаб поводження з військовополоненими. На сайті Координаційного штабу кожен член сім’ї може зареєструвати особистий кабінет і через нього необхідно вести всю ділову переписку з цього приводу. Інформація, яка наповнюється там, офіційно використовується для розшуку, для визначення статусу, для підтвердження місцезнаходження, перевірки даних тощо.
Необхідно робити правильні кроки, не звертатися за пропозиціями сумнівних людей чи посадових осіб, а працювати безпосередньо з Координаційним штабом і Національним інформаційним бюро, надавати всю необхідну інформацію, яка є, наявні документи щодо військовослужбовця.
Влад Бундаш: Коли родина отримала витяг, який підтверджує, що їхній близький у полоні, які юридичні та соціальні гарантії з боку держави отримують рідні?
Антон Губар: У залежності від того, чи це військовополонений, чи цивільний заручник, законодавством передбачені виплати членам сім’ї.
Якщо ми говоримо про військовополонених, то близькі члени сім’ї (діти, батьки, дружина, чоловік) мають право на виплату грошового забезпечення, яке виплачувалося військовослужбовцю: основні виплати, премії, доплати, які мають постійний характер, у тому числі додаткова винагорода — бойові 100 тисяч.
Виплачується ця грошова допомога наступним чином: 50% відсотків від всіх виплат депонуються, тобто зберігаються для військовослужбовця на казначейських рахунках до його чи її повернення, інші 50% виплачуються всім членам сім’ї, які мають на це право, пропорційно в рівних долях.
Якщо військовополонений повертається, після обміну виплачується одноразова допомога розміром у 100 тисяч гривень, а в подальшому за кожний рік перебування в полоні ще по 100 тисяч.
Членам сім’ї цивільних заручників передбачена лише виплата 100 тисяч гривень на рік одному з членів сім’ї, який визначається на підставі вже поданої заяви в інтересах усіх членів сім’ї. Можливо, органи місцевого самоврядування за місцем проживання членів сім’ї встановлюють додаткові виплати, це їх особисте право.
Влад Бундаш: Які пільги або інші гарантії можуть отримувати члени родини полонених?
Антон Губар: Перш за все це грошове забезпечення. Крім того, для членів сім’ї (діти, батьки, рідні брати, сестри), які є військовозобов’язаними, передбачена законодавством відстрочка від мобілізації на час дії військового стану.
Влад Бундаш: Як адвокати можуть допомогти родинам проходити цей шлях, контролювати процес на всіх етапах?
Антон Губар: Можу розказати про ту роботу, яку ми проводимо в Адвокатському об’єднанні «ПЕРМАН». Дуже багато людей звертаються щодо зміни статусу між зниклим безвісти і встановлення, що особа перебуває в полоні.
Адвокат може допомогти змінити цей статус, домогтися вирішення питання і прийняття тих доказів і матеріалів, які є у членів сім’ї. Крім того, зараз часто виникають ситуації, коли членам сім’ї або військовослужбовцям, які повернулися з полону або отримали травми та поранення відмовляють на підставі того, що вони перебувають у СЗЧ. Виникла дуже абсурдна ситуація: з травня 2025 року змінилося законодавство і людей, які пішли в СЗЧ, дозволено знову залучати до військової служби без попереднього закриття СЗЧ через слідчого і суддів. Законодавство передбачає, що будь-які виплати в подальшому, як і соціальні гарантії, не можуть отримуватися.
Ми, як і інші адвокати, допомагаємо у вирішенні цього питання, щоб військові частини, де служать військовослужбовці, все ж таки давали можливість людям звертатися до військової прокуратури, до суду, щоб вирішити це питання і по амністії, 401 статті Кримінального кодексу України, закрити СЗЧ через повернення на військову службу.
Влад Бундаш: Чому перехід зі статусу «зниклого безвісти» до «полоненого» такий складний? Чому так багато родин на цьому етапі зіштовхуються з проблемами?
Антон Губар: Тут є питання людського фактору і багатовекторності обліку. Наприклад, реєстр з інформацією про осіб, зниклих безвісти, веде Національна поліція. Питанням щодо включення до реєстру оборонців займається Координаційний штаб, а адмініструє і безпосередньо включає Головне управління розвідки. Немає єдиного реєстру, де інформація про статус зміниться натисканням однієї кнопки.
Неузгодженість у багатьох випадках призводить до того, що десь не включили певну інформацію, тому на етапі взаємодії можуть бути збої. Саме тому ми робимо все, щоб органи Нацполіції, слідчі та інші включили інформацію в реєстр про те, що вже є відомості, що людина в полоні, аби ця інформація обов’язково відобразилась.
Після цього ми в Адвокатському об’єднанні «ПЕРМАН» вирішуємо питання про те, щоб Координаційний штаб включив інформацію через адміністратора про те, що людина має статус полоненого. Беремо відповідну інформацію у військовій частині — а це обов’язковий документ, довідка про знаходження військовослужбовця в полоні, яку видає військова частина. Тут також виникають часто складні питання: хтось не може видати цю довідку, не можуть знайти, де знаходиться військова частина, бо вона змінила пункт постійної дислокації, або командир відмовляється видавати довідку, або ще щось. І тут людям необхідно допомогти, оскільки без цього документа неможливо в подальшому рухатися на шляху підтвердження полону.
Довідка від військової частини — це юридичний факт, оскільки він надає можливість і зобов’язує Координаційний штаб та інші державні органи вести пошукову та обмінну роботу, щоб включити такого військовослужбовця у відповідний перелік.
Тут наступає інша абсурдна ситуація з точки зору нормативно-правового регулювання: в Україні відсутнє нормативне положення, яке визначає черговість включення військовополонених в перелік на обмін. Це робиться в ручному режимі. Це означає, що людина, яка потрапила в полон тиждень тому, може потрапити в перелік на обмін раніше, ніж той, хто вже три роки перебуває в полоні.
Для мене, як для адвоката, немає нормативного механізму піти в суд, подати скаргу у відповідний державний орган і захистити право членів сім’ї для того, щоб їхню близьку людину включили раніше, бо вона вже багато років перебуває в статусі військовополоненого.
Хоча в 2025 році були істотні зміни стосовно обліку військовополонених, у цілому я в цьому питанні зрушень не бачу. Водночас тут важливо розуміти, що держава не має, скажімо так, сильних важелів впливу, адже це міжнародне питання і тут вже відіграють значну роль міжнародні організації, зокрема, Міжнародний комітет Червоного Хреста, а також, звісно, на рішення сильно впливає країна-агресор.
Влад Бундаш: Що з юридичної точки зору треба зробити для того, щоб ваш родич, військовослужбовець, який потрапив у полон, опинився в обмінних списках? Наскільки це складна процедура?
Антон Губар: Активно рухатися в цьому напрямку можна до межі включення військовополоненого у відповідний реєстр оборонців. Далі якихось ефективних способів вплинути на цю ситуацію у члена сім’ї, у адвоката, державного службовця немає. Як вирішується питання включення до конкретних списків — це таємниця.
Як адвокат я не маю ефективних способів надати правову допомогу в цьому питанні. Членам сім’ї лишається залучати громадськість, направляти відповідні скарги до Офісу Президента, Координаційного штабу, Служби безпеки України, отримувати інформацію, чому так відбувається.
Влад Бундаш: Ми бачимо багато акцій на підтримку полонених, де люди нагадують, що наші українці та українки в неволі, і нам потрібно їх повертати. Також медіа працюють з цією темою: наприклад, на Громадському радіо у нас багато років виходить програма «Звільніть наших рідних» про військових і цивільних у полоні.
З вашої точки зору, наскільки така медійність допомагає вирішити певні питання, зокрема, щодо включення в обмінний список?
Антон Губар: Якщо мовчати, то однозначно нічого не буде відбуватися. Я вважаю, що будь-які засоби, які не порушують законодавство та не шкодять самому військовополоненому, є доцільними. Якщо це йому не шкодить, то, я вважаю, треба залучати правові, громадські, соціальні, міжнародні інструменти впливу.
Влад Бундаш: Коли людина повертається з полону, настає процес і етап реінтеграції — і правовий аспект тут також дуже важливий. Що варто знати родинам звільнених з полону на цьому етапі?
Антон Губар: На етапі перебування військовослужбовця в полоні родині варто оформлювати всі документи, статуси, виплати тощо. Вже після повернення додому сам військовослужбовець, наприклад, для отримання депонованого грошового забезпечення, має подавати документи. У цьому питанні немає якихось складнощів.
Ця система доволі ефективно працює і порушень мало в цьому питанні. Так само реабілітація. Наприклад, у Кривому Розі, де я живу, на базі медичних закладів створено багато устаткованих центрів реабілітації. Є державні і комунальні лікарні, структури МВС, Збройних сил, госпіталі тощо, які забезпечують можливість своєчасної реабілітації, лікування, протезування, психологічної підтримки. Держава вкладає в це гроші, тому соціальні гарантії і права зараз дотримуються на належному рівні.