Візуал із силуетом чоловіка, знаком питання і дроном WIY SPYS. Зверху логотипи Громадського радіо та WIY Drones
Іван Магуряк: Дрони у час повномасштабної війни стали і можливістю, і викликом. Зараз українські виробники намагаються шукати нові рішення, аби підвищити нашу обороноздатність.
У липні цього року компанія WIY DRONES представила перехоплювачі SPYS, здатні протидіяти реактивним шахедам. Йшлося про те, що кілька десятків дронів передадуть військовим, аби випробувати їх безпосередньо в бойових умовах. На якому етапі зараз ця справа? Чи готові ми до масштабування виробництва таких засобів?
Представник WIY DRONES: Загалом ми планували зробити 10 або більше таких перехоплювачів, але наразі на SPYS такий великий попит, що у нас 200+ підрозділів стоять у черзі. Попит росте з кожним тижнем.
Наразі SPYS пройшов тестування і для нього відкрили свою лінію виробництва. Нещодавно 10 дронів поїхали до одного підрозділу: їх обльотували, тестували, — з ними все окей. Також був передпоказ в Одеській області, біля Чорноморського порту — ТТХ дрона такі, як були заявлені: 600 кілометрів на годину. Думаю, у результаті ми матимемо кілька модифікацій цього дрона, адже є різні вимоги у Міністерства оборони: наприклад, іноді треба летіти мало і швидко, а іноді повільніше і довше.
Загалом ціль одна: якнайшвидше добитися збиття реактивних цілей і на основі відгуків від підрозділів покращувати дрон, доводити його до готовності до серійного виробництва.
Іван Магуряк: Цікавий нюанс щодо перехоплювача SPYS — це інтегроване донаведення зі штучним інтелектом. Які можливості зараз ШІ дає у сфері дронів і конкретно у дронах-перехоплювачах?
Представник WIY DRONES: Загалом система ШІ — дуже важлива ланка, адже збиття — це складний процес. Може здаватися, що підліт до цілі відбувається просто, але це сотні годин нальоту.
Штучний інтелект працює на розпізнавання і термінальне донаведення — фінальну частину акту збиття. І це насправді знижує поріг входу і підвищує рівень систематизації збиття, адже ти знаєш, що щоразу, коли ти будеш запускати певний виріб, він буде працювати як система. Пілот потрібен буде лише у випадках, коли стається позаштатна ситуація. Загалом це важлива ланка систематизації підходу, яка дозволить ефективніше всіх нас захищати.
Іван Магуряк: Однак не штучним інтелектом єдиним, його аналогом є «машинний зір». У чому тут різниця?
Представник WIY DRONES: Є кілька підходів, які зараз активно використовуються: штучний інтелект, машинний зір, піксель-лок й інші алгоритми трекінгу. Два найпопулярніші — це ШІ та машинний зір.
Для штучного інтелекту головне зібрати якісний датасет: набір кадрів і відео, на яких він може якісно навчитися. ШІ вміє дуже робити гарно те, на що ти його натренував. У нас на польотах буває, що ти в небі нічого не бачиш, а модель ШІ вже побачила. Ми називаємо це ROI, Region of Interest, коли пілот і штурман вже знають, що перед ними щось є, і мають додати газу для того, щоб це побачити.
Машинний зір — це простіший алгоритм. Він базується на векторах, формах, математичній моделі. Він швидше працює, більш передбачуваний, йому не потрібен великий датасет. Ти можеш налаштувати машинний зір, не маючи жодної картинки. Його можна швидше зробити, ніж ШІ, але тут виникає більше false positive, коли ти хотів, щоб він бачив певні речі як ціль, а він їх не розпізнає, бо не був навчений на тепловому спектрі або на інших кутах цілі тощо.
ШІ та машинний зір — це паралельні рішення, які можна поєднувати. Ми зараз у компанії так і робимо: коли ми визначаємо ROI, ми запам’ятовуємо, як виглядає наша ціль, щоб не шукати більше в картинці нічого зайвого.
Іван Магуряк: Як ШІ вплине на роботу самих операторів БПЛА? Спростить її чи вимагатиме нових навичок?
Представник WIY DRONES: Усе, що ми робимо, спрощує роботу оператора. Я знаю пілотів, які роблять більше 100 вильотів на день. Один виліт — це приблизно 3-5-10 хвилин.
Можна уявити, яке сильне когнітивне навантаження відбувається у пілота та штурмана протягом дня. Вони заходять на зміну і від першої до останньої години мають бути максимально сфокусовані, щоб збивати цілі, щоб захищати людей.
Усі етапи систематизації цього підходу націлені на те, щоб зробити систему більш передбачуваною. Для того, щоб втома пілота чи штурмана мінімально впливали на ефективність. Щоб вони брали керування тільки в екстрених випадках, коли щось у системі наведення чи розпізнавання пішло не так.
Наприклад, коли шахед залетить у хмари і алгоритми ШІ не розпізнають хмари як цілі, тут треба взяти в руки керування пілоту, щоб він далі продовжував рух. Інакше штучний інтелект може вважати, що у нього цілі вже нема.
Загалом зараз тенденція до автоматизації процесів. Уявіть, що ваш перехоплювач літає 500 кілометрів на годину: ви доганяєте цілі, обганяєте. Для людини це фізично складно. Коли ми пілотам даємо політати на SPYS, то у них руки трусяться від швидкості — як раніше було на «Стінгах», на «Стрілах». Саме тому існують всі етапи автоматизації: від підняття борта в повітря до виводу його в зону ураження і розпізнавання цілі по візуальному сенсору.
Іван Магуряк: Коли ми говоримо про безпілотники, багато хто уявляє собі двигун, крила та інші деталі. Однак є не менш важливий аспект — програмне забезпечення, важливість якого зараз зростає. Чому так відбувається?
Представник WIY DRONES: У світі програмне забезпечення стає однією з найважливіших ланок. Відповідь на це питання — дані. Уявіть собі, що ви робите виріб і віддаєте його в користування Міністерству оборони, а вони потім перерозподіляють його на певну військову частину і віддають військовому для користування.
Ви не знаєте, як ваш виріб літав, яким був користувацький досвід. Однак ПЗ допомагає це зробити, адже воно може збирати певну аналітику з дронів: який був ампераж був на моторі, як часто запускався дрон і так далі. Ось наприклад, у Сумах на «Стрілі» летіли за реактивним шахедом, наздоганяли, але потім дрон вимкнувся. Чому? Вони на ньому літали 25 разів, 25 разів перезаряджали. Як результат, дрон і батарея просто зносилися. Є певний рівень деградації, це фізичний світ.
Ми, звісно, замінюємо дрони, відправляємо нові версії, але навіть пропеллери, мотори, камери і всі інші сенсори зношуються, особливо коли на них активно літають.
Іван Магуряк: Коли йде розробка нового безпілотника, що займає найбільше часу? Виробництво дрона з деталями і наповненням чи створення програмного забезпечення?
Представник WIY DRONES: Ми зараз живемо у світі, де кожен день щось змінюється, особливо в нашій сфері. Наприклад, розробка «Стріли», першої генерації наших дронів, — це понад 300 ітерацій для отримання формату, який ми маємо зараз і поставляємо НГУ та іншим підрозділам.
У SPYS наразі приблизно 11-12 ітерацій — він швидше вийшов в продакшн, ніж «Стріла» взагалі завелась. Чому? Тому що ми напрацювали певну базу компонентів, які дозволяють нам швидше розробляти проєкти у такій моделі і швидше пристосовуватись до ринку. Коли у тебе є база і ти працюєш не з нуля, ти можеш собі дозволити меншу кількість ітерацій, і тому можеш швидше випускати продукти під певні потреби. Наприклад, зараз ми готуємо SPYS під реактивні цілі Герань-4 і Герань-5.
Іван Магуряк: Як ви зауважили, кожного дня щось змінюється. Коли компанія представляє певне рішення під певну проблему, як довго це рішення ще може залишатися актуальним?
Представник WIY DRONES: Кожен тиждень ти маєш вже адаптовуватись. У нас R&D відділ працює по 12 годин на день 6 днів на тиждень — я є його частиною.
Кожен день у тебе челлендж: якщо в дроні поміняють певний компонент, він має далі працювати з точки зору ПЗ. Відповідальність R&D відділу — перевіряти, що все так само працює для юзера, як раніше.
Дрон — складний виріб здебільшого через багатокомпонентну базу: більшість ми виробляємо в Україні, однак загалом ти маєш «подружити» різних виробників всередині маленького виробу, який залізе тобі в рюкзак. Ток там — 150 ампер, 200 ампер, тому ти маєш переконатися, що нічого не вийде з ладу, коли люди дадуть великий газ на цьому дроні.
Загалом потреба може виникнути на будь-що, хоч сьогодні. Зараз, наприклад, ціль — Герань-4 і Герань-5, але за рік може бути, умовно, Герань-123. Росіяни ж теж не сидять на місці, у них компонентна база також розвивається.
Іван Магуряк: Які основні виклики зараз стоять перед інженерами в контексті розробок засобів для протидії реактивним дронам?
Представник WIY DRONES: Викликів достатньо. Півтора року тому у нас був тільки початок зенітних FPV, потім з’явилися «Стінги», потім наш дрон-перехоплювач — зовсім інша компонентна база, інженери вклали туди дуже багато зусиль.
Зараз кожен місяць виходить по дрону. Що більше фідбеку ти зміг зібрати за час, поки, наприклад, роторні дрони були актуальні, то більше ти можеш реалізувати в майбутньому. Наразі є попит на Герань-4, Герань-5, мультироторні дрони, реактивні літаки. Два роки тому з реактивних перехоплювачів сміялися, а зараз їх хочуть купити.
Думаю, надалі найперспективнішим залишиться мультиротор, після нього щось реактивне, і головне — це точність розпізнавання в повітрі.
Зараз усі користуються тепловими сенсорами або денними сенсорами. Наразі йде активна розробка радарів, які дозволять у мінімальній зоні видимості знати, чи перед твоїм дроном щось є.
Думаю, що в 2027-му році ми точно щось придумаємо проти крилатих ракет і КАБів, тому що у цьому напрямку йде активний рух. Ми взагалі розглядали «Списа» з кумулятивом в носі — тобто йому треба носом врізатись в ціль, щоб щось вибухнуло. І це теж рішення. Тут головне мати швидкість, щоб наздогнати їх, і точність.
Іван Магуряк: Тобто, можна говорити про те, що такі засоби можна робити на базі «Списа»?
Представник WIY DRONES: У будь-якому разі компоненти на базі «Списа» будуть далі використовувати для того, щоб перехоплювати ще більш швидкісні цілі. Якщо ми додамо рокет-бустер, чому ні?
Іван Магуряк: Як інженери зараз формують майбутню систему нової ППО, яка, вочевидь, буде сильно залежати від безпілотної складової?
Представник WIY DRONES: Зараз Міністерство оборони вимагає — і дає гранти — на ручний запуск.
Я на початку сказав, що у «Списа» буде кілька модифікацій. Ми нещодавно представили SPYS Hand Launch. Коли ти його з рук запускаєш, треба дуже короткий дати буст, щоб «Спис» перехопив ціль. Тут довго не політаєш, 20-30 секунд, однак ти можеш її запустити моментально, і зарядити наступний.
Іван Магуряк: Якщо зазирнути в недалеке майбутнє, на вашу думку, як буде виглядати оператор БпЛА?
Представник WIY DRONES: Тенденція така, що пілот буде і пілотом, і оператором, який керує. Наприклад, на початку війни було більше 300 виробників перехоплювачів і дронів. Зараз їх залишилось 50, тому що вижили ті, у кого є технологічна база. Скоріш за все, вони будуть і далі скорочуватись, зважаючи на ефективність, технології, можливостей розвиватися, адаптуватися під ринок, влаштовувати союзи — наприклад, як наша компанія влаштувала партнерство з Quantum Systems.
Ми бачимо тенденцію до скорочення кількості виробів або їх уніфікації для того, щоб об’єднати певних виробників і привести їх у схожу систему.
Зараз складність полягає в тому, що у підрозділі може знаходитись 10 БпЛА від різних виробників — це 10 пультів, 10 НСК і 10 виробів. Щоб перейти з одного рішення на інше, треба поміняти повністю комплект НСК. Люди не хочуть цього робити, тому що у них довгий робочий день і вони часто просто забувають навіть перемкнути модель на пульті, на якому літають. Саме тому їм звичніше працювати, наприклад, «Стінгом», «Вовкулакою» або нашим дроном.
Суть тенденції полягає в уніфікації: щоб у тебе був один пульт, одна НСК, але ти міг керувати багатьма видами дронів, і керувати однаково. Вже є певні системи, які це підтримують: MOSAIC від Quantum Systems, DELTA від Мінцифри, Pasika від Sine.Link. Пілот бачить один і той самий інтерфейс, але керує різними пристроями. Це сильно знижує когнітивне навантаження.