650 днів знущань: Марина Чуйкова про тортури в полоні бойовиків

Марина Чуйкова, колишня полонена, пробула 650 днів в ув’язненні, 30 днів знаходилася у підвалі, зазнала знущань, отримала 11 років за «зраду батьківщини».

Ведучі

Ірина Сампан

Гостi

Марина Чуйкова

650 днів знущань: Марина Чуйкова про тортури в полоні бойовиків
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/11/hr_donbaska_hv-21-11-26_chujkova.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/11/hr_donbaska_hv-21-11-26_chujkova.mp3
650 днів знущань: Марина Чуйкова про тортури в полоні бойовиків
0:00
/
0:00

Марина Чуйкова: Я хочу розповідати про це. Хочу, щоб знали, що в наш час таке можливо. Те, що я пережила, не бажаю нікому. Знущання, лаяння, допити, тортури. Мене возили на розстріл. Знімали відео. Возили по містах і представляли мене шпигункою іноземної держави. Навіть в моє рідне місто привозили. Начебто я передавала інформацію СБУ. Я працювала медсестрою. Звісно, я не мала жодних важливих для них даних. Мене звинувачували в тому, що я слухаю українську музику, в соцмережах ставлю лайки постам, які підтримують Україну, серед моїх знайомих були проросійські та проукраїнські.

Мене затримали у березні 2018 року. Я проходила паспортний контроль, аби поїхати до Харкова. Мої документи були затримані, нічого не пояснюючи. Десь за 3-4 години двоє чоловіків не в формі надягли на мене наручники, мішок на голову, та кудись повезли. З цього дня почався найстрашніший період мого життя.

30 днів мене тримали в брудному, холодному підвалі. Там було 3 камери. В одній із них була я. В камері  стояли два балони з сечею та кров’ю. Охоронці, які мене привезли, поцікавились щодо людини, яка ще вчора там була. Їм відповіли, що людину цю розстріляли. В кімнаті були дошки, матрац і шматки перев’язувального матеріалу. Я зрозуміла, що людину, яка там була до мене, катували, били та знущалися. Було страшно.

Мене допитували. Надягали мішок на голову, виводили в іншу кімнату з людьми, які психологічно наді мною знущалися. Іноді били головою об стіну. Після цього переводили в інше приміщення, де я була готова підписати все, що треба, тільки б вижити.

Коли нам сказали, що нас обміняють, ми не раділи, не посміхалися. Ми боялися, що це може не статися. В день обміну рано вранці нас вивели до двору, де стояв білий автобус. 10 жінок посадили до автобуса та вивезли. Ми нічого не знали. Просто їхали та мовчали. Коли я вийшла з автобуса, попросила телефон у хлопця та подзвонила дітям, яких не чула 2 роки. Тоді відчула, що я на свободі.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису