«Метафізика Донецька» не віщувала катастрофи

Вперше цей термін був вжитий неоплатоніком Сімпліцієм у V столітті, а в середні віки набув широкого поширення, ставши синонімом філософії, що розглядається як вчення про основи всього сущого, які вважалися незмінними, духовними і недоступними для чуттєвого досвіду.

Таке визначення метафізики зовсім не викликає до неї поваги. Виникає враження, що це просто якась містика, яку давні філософи вигадали для виправдання власних забобон. Наприклад, хочеться їм довести, що Сонце крутиться навколо Землі — раз — і готова метафізична теорія. Взагалі можна так довести все, що завгодно. Бо ж є неспростовний аргумент: ми говоримо про духовне і недоступне для чуттєвого досвіду. Чи не втратило все це актуальність щонайменше років сто тому?

Імануїл Кант писав про метафізику так: «Людському розуму випала дивна доля: його беруть в облогу питання, від яких він не може ухилитися, тому що вони нав’язані йому його власною природою, але в той же час він не може відповісти на них, так як вони перевершують всі його можливості. Внаслідок цього розум занурюється в темряву і впадає в протиріччя».

А може, все це пов’язано із елементарною відсталістю наукового знання. Уявіть, що Канту приносять радіоприймач, і він починає міркувати: що це? Річ у собі? А може, голос Бога чи людини? Якщо це голос людини, то чи потрапила вона туди за велінням Бога? А якщо це голос Бога, то про що він нам хоче сказати? Звісно, це лише жарт, але, чи не був Кант занадто категоричним, щодо обов’язкових протирічь?

Основні метафізичні питання: Що є причина причин? Якими є витоки витоків? Якими є початки початків?

Що є «безпосереднє», «наявне»? Де — буквально або понятійно-топологічно — ці початки розташовані? Чому вони бачаться нам «просто», що заважає і чи заважає їм щось бути видимими «безпосередньо», без додаткових «операцій»? Все це звучить, немов шурхіт макулатури. Недаремно Вітгенштайн радив мовчати про те, про що говорити не можна. Цей перелік метафізичних питань схожий на спекуляції на рівному місці. Але можливо, вже існують якісь нові метафізичні питання, якими дійсно варто займатися?

Книжка «Метафізика Донецька» — це збірка есеїв різних авторів, написаних до 2012 року. Читаючи її, не помічаєш абсолютно нічого, що хоча би натякало на те, що трапилося з Донецьком всього лишень через два роки. Абсолютно нічого в цій книжці не віщує катастрофи. Чому? Може, метафізика за визначенням є чимось далеким від життя, тому й не цікавиться ним? У свіжому випуску подкасту «Філософський Барабан» один із авторів цієї книжки кандидат філософських наук Руслан Халіков відповідає на ці та інші запитання.